АД’ЄКТИВАЦІЯ

ПРИКМЕТНИК

8. АД’ЄКТИВАЦІЯ

Ад’єктивація, або перехід частин мови у прикметник, є одним з видів мі ж категоріальної транспозиції. У прикметник може перейти іменник, дієслово і прислівник. Існує три ступені переходу: синтаксичний, морфологічний і семантичний.

Причиною ад’єктивації є зміна категоріальної функції слова, яку воно виконує як частина мови, наприклад, іменник називає предмети, дієслово – дію або стан і т. д. Явище, коли словоформа іншої частини мови починає вживатися у ролі прикметника – передавати ознаку предмета

– спричинене змінами у структурі речення і позицією слова, у яку воно потрапило внаслідок цих змін, напр.: “У картузах (яких?) із парусини Комбайн комбайнові гука: – То що косить? Воно ж все синє – Де льон, де небо, де ріка?” (М. Вінграновський); “Плескіт риби на широкім плесі, Крик (чий?) хлоп’яти на баскім коні” (А. Малишко) ; “Осяє душу соловейка (чий?) спів І срібний сміх конвалії (якої?) у травні” (М. Руденко); “Шумлять у скринях зеленаві зерна (які?) льону” (Б. І. Антонич). Іменник у присубстантивній позиції виконує роль атрибута і кваліфікується як неузгоджене означення, тобто відбулася зміна
синтаксичної функції слова, що є характерним для синтаксичного ступеня ад’єктивації.

Морфологічна ад’єктивація передбачає зміни у структурі самого слова, які виявляються у тому, що транспоноване слово набуває зовнішніх морфологічних ознак, які має прикметник; цими ознаками є засоби словотворення і словозміни: суфікси і закінчення. Ад’єктивація супроводжується переходом транспонованої частини мови у препозицію щодо супроводжуваного ним іменника, напр.: парусиновий картуз, хлоп’ячий крик, соловейків спів, травнева конвалія, лляне сім’я.

Зміна позиції і поява морфологічних ознак прикметника свідчать про те, що слово остаточно втратило функцію попередньої частини мови і набуло категоріальної функції ад’єктива – передавати ознаку предмета, названого опорним іменником. Наслідком морфологічної ад’єктивації є клас відносних прикметників.

Семантична ад’єктивація виявляється у випадках переходу відносних прикметників у якісні і грунтується на перенесенні ознаки на інший предмет, внаслідок чого помітний відрив від лексичного значення вихідних іменників, пор.: залізний цвях і залізна воля.

Іменник, дієслово і прислівник розрізняються характером і частотою переходу в прикметник. Явища морфологічної ад’єктивації однаково помітні на відсубстантивних та віддієслівних формах прикметника, хоча синтаксичні та семантичні ступені переходу девербативів не продуктивні. Семантичний ступінь переходу дієслова у прикметник можна допустити у похідних із суфіксами – лив-, – ач-, – ущ-, – ге-, – л – тощо, напр.: жартівливий, видющий, верткий, змарнілий. На прикметниках відприслівникового походження простежуються синтаксична і морфологічна ад’єктивації, напр.: збори сьогодні – сьогоднішні збори, зустріч вчора – вчорашня зустріч.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)


АД’ЄКТИВАЦІЯ - Довідник з української мови