Адміністративно-територіальний устрій

Розділ 1 УКРАЇНА НА КАРТІ СВІТУ

Тема 2. Адміністративно-територіальний устрій

1. Українські історичні землі

Значні розміри території України і тривалий історичний розвиток зумовили виникнення етнічних земель і етнографічних районів.

Етнічна (історико-географічна) земля – частина території країни, що вирізняється своєю історією, особливостями

Розвитку матеріальної й духовної культури, традиціями.

Етнічні землі мають різні розміри. Причинами формування таких земель стали відмінності:

– природних умов;

– характеру і видів господарської діяльності населення;

– особливостей побуту, народної архітектури (мал. 4, 5,6) і традицій народу, який проживає на даній території;

– національної самосвідомості;

– політичної орієнтації.

Етнічні землі не мають чітко виражених кордонів. В історії відомі випадки, коли площі етнічних земель могли збільшуватися або зменшувався. Кордони етнічних земель не збігаються з кордонами сучасних адміністративних одиниць.

Адміністративно-територіальний поділ (устрій) – поділ території держави на частини (адміністративно-територіальні одиниці), згідно з якими формується система місцевих органів влади.

У дослідників немає єдиної думки з приводу історико-географічного поділу території України. Цей поділ обумовлений природними, політичними, економічними, етнічними та іншими факторами. За етнічними землями закріпились історичні назви (за класифікацією відомого географа Ф. Д. Заставного).

Запоріжжя – територія південної і південно-східної частини України. Ці землі в XVI-XVIII ст. належали Запорізькій Січі й охоплювали територію сучасних Дніпропетровської, значну частину Запорізької, Кіровоградської, Черкаської і частково Херсонської, Миколаївської, Донецької та Луганської областей.

Адміністративно територіальний устрій

Мал. 4. Запоріжжя

Адміністративно територіальний устрій

Мал. 5. Галичина

Адміністративно територіальний устрій

Мал. 6. Полісся

Причорноморський район у центральній частині Південної України називався Новоросія (цей район багато в чому збігається з Таврією).

Слобідська Україна (Слобожанщина) займає сучасні території Харківської, частково Сумської і Луганської областей. Щоб уникнути національного гніту Речі Посполитої, з другої половини XVI ст. на цих землях почали селитися українські селяни й козаки із заходу та центральних частин України.

Територія сучасних Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської областей отримала назву Галичина. У середині XII ст. тут існувало Галицьке, а пізніше Галицько-Волинське князівство зі столицею Галич.

Південна частина Івано-Франківської області має назву Покуття (кут Галичини).

Назва Волинь походить від назви стародавнього міста Волинь (Велинь), яке уперше згадується в 1018 р. Воно розміщене поблизу м. Володимир-Волинського. Волинь і Полісся включають до себе північно-західну частину України (сучасні Волинська, Рівненська, Житомирська і північна частина Тернопільської областей). Землі західної частини Волині разом із Галичиною до об’єднання українських земель 1939 року входили до складу Польщі й мали назву Західна Україна.

На крайньому заході України знаходиться Закарпаття (Закарпатська область). У межах Чернівецької області в її західній частині виділяють Північну Буковину, у східній частині знаходиться Бессарабія. До Бессарабії належить і південна частина Одеської області. На південний схід від Галичини й Волині простягнулося Поділля, що включає територію Хмельницької і Вінницької областей. Наддніпрянщина – територія, яка прилягає до Дніпра в середній його течії від Київської до Дніпропетровської областей.

Після Андрусівського договору 1667 р. Україну було поділено між Московською державою та Річчю Посполитою на Правобережну і Лівобережну частини.

– До яких історичних (етнічних) земель належить ваш край? З якого часу відома назва вашої історичної землі? Які особливості вашої історико-географічної області? Територію яких областей охоплює ця історична земля?

Етнографічний район – невелика за розмірами територія, самобутня матеріальна і духовна культура якої сформувалася в умовах відокремленості від навколишніх районів (наприклад, у гірських районах).

Адміністративно територіальний устрій

Мал. 7. Гуцули

Гуцульщина (Верховина) розташована в крайній південно-східній частині Карпат. Гуцули живуть на південному сході від річок Лімниці й Торця до державного кордону з Румунією. Сюди входять частина Івано-Франківської, Закарпатської і Чернівецької областей. Загальна площа Гуцульщини – 6,5 тис. км2. Чисельність гуцулів становить понад 21 тис. осіб (табл. 1). Гуцули – етнографічна група українців, відома унікальною культурою, неповторними традиціями (мал. 7). Гуцульщина славиться високоякісними художніми виробами з дерева (різьба та випалювання) і металу (чеканка), килимарством, гончарством, її жителі – неперевершені лісоруби.

Бойківщина знаходиться в середньо-гірських районах Львівської, Івано-Франківської та Закарпатської областей. Бойки – представники однієї з етнографічних груп – проживають між річками Сян і Лімниця та між річками Уж і Торець у Закарпатті (мал. 8). Площа Бойківщини – близько 8 тис. км2. Деякі вчені вважають, що назва “бойко” походить від імені Бойко, інші відносять походження назви від частого вживання слова “бойє” (в розумінні “так”). Лемківщина. Назва походить від слова “лем” (“тільки”), яке тут часто вживається. Лемки – етнографічна група українців – до XIX ст. мали історичну назву “русини” (мал. 9). Вони заселяють територію між річками Ослава і Попрад та північний захід від річки Сян. Протяжність території – близько 140 км. Площа – 3,5 тис. км2. З 1945 року в результаті переселення лемків з території, що відійшла до Польщі, Лемківщина була позбавлена свого корінного етносу. Лемки переважно осіли в Польщі на колишніх німецьких землях, в Україні поселилися здебільшого в західній її частині, а також у крайніх східних областях. Точно визначити кількість лемків неможливо. За останнім переписом населения (2002 р.) у Польщі проживають 60 тис. осіб лемківського походження і лише 5900 лемків. В Україні проживають 672 особи, які належать до лемків (табл. 1). Лемківщина – батьківщина відомого географа В. М. Кубійовича, що був головним редактором 10-томної “Енциклопедії українознавства”. Дослідження В. М. Кубійовича присвячені життю населення й особливостям розвитку господарства Карпат, території і населенню українських земель тощо. Визначною рисою лемківської культури є фольклор.

Адміністративно територіальний устрій

Мал. 8. Бойки

Адміністративно територіальний устрій

Мал. 9. Лемки

Литвини живуть на півночі Чернігівщини і Київщини (табл. 1). Назва походить від жителів Великого Литовського князівства. Пінчуки (брещуки) та поліщуки переважно проживали у центральній частині Полісся.

Таблиця 1

Чисельність осіб окремих етнографічних груп українського етносу та їхня рідна мова (за переписом населення 2001 р.)

Етнографічні групи

Усього

3 них назвали рідною мовою мову

Своєї

Етнографічної

Групи

Українську

Все населення

32417

6766

25292

З них: бойки

131

14

113

Гуцули

21400

8

21382

Лемки

672

641

Литвини (з українською самосвідомістю)

22

10

Пінчуки (з українською самосвідомістю)

Поліщуки (з українською самосвідомістю)

9

9

Русини

10183

6725

3156

Усі етнографічні групи населення, зберігаючи загальноукраїнські національні цінності, і сьогодні мають свою локальну спільність і відмінність від сусідів у мові, побуті, традиціях матеріальної та духовної культури.

2. Історико-географічний огляд адміністративно-територіального поділу України

Формування території України – тривалий, багатовіковий і драматичний процес. Кордони Української держави неодноразово змінювалися, деякі частини країни входили до складу інших держав, тому адміністративний поділ може зазнавати змін (як розміри частин країни, так і назви одиниць). Так, до 1917 року на території тієї частини України, що входила до складу царської Росії, було дев’ять губерній, об’єднаних у три великі регіони: Південно-Західний край (Подільська, Волинська, Київська губернії), Лівобережна Україна (Полтавська, Чернігівська, Харківська губернії) і Новоросія (Єкатеринославська, Таврійська, Херсонська губернії). Губернії поділялися на повіти.

Значна частина Східної Галичини, що входила до складу Австро-Угорщини, а потім Польщі, поділялася на воєводства і повіти. З листопада 1939 до серпня 1940 року деякі західноукраїнські землі, які раніше входили до Чехословаччини, Польщі, Румунії та Угорщини, було включено до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки. Протягом тривалого часу українські землі входили до складу Радянського Союзу. Після 1954 року територія нашої країни є незмінною.

Карта 1

Україна у складі Радянського Союзу у 1922 р.

Адміністративно територіальний устрій

– Назвіть території України, які входили до складу інших держав (карта 1). Коли вони були возз’єднані з українськими землями?

3. Сучасний адміністративно-територіальний поділ України

28 червня 1996 р. було прийнято нову Конституцію України, відповідно до якої Україна є унітарною республікою. Глава держави – Президент, що виступає від її імені. Єдиний орган законодавчої влади – Верховна Рада України. Вищий орган у системі виконавчої державної влади — Кабінет Міністрів.

У складі України -24 адміністративні області й Автономна Республіка Крим. Автономна Республіка Крим має свою Конституцію, яку затвердила Верховна Рада України. Конституція АРК здійснює нормативне регулювання окремих питань економіки, освіти, культури, раціонального природокористування, що не суперечать Конституції й законодавству України.

Як правило, найбільше місто області є її адміністративним центром. Назви областей повторюють назви адміністративних центрів, але є й винятки: Луцьк – головне місто Волинської області, Ужгород – Закарпатської. Столицею Автономної Республіки Крим є місто Сімферополь.

Кожну область поділено на сільські райони й міста.

Сільські райони складаються із сіл і селищ. Розрізняють районні міста (які є адміністративними центрами районів) і міста обласного підпорядкування. Так, Кремінне (Луганська область) – центр однойменного району, а Рубіжне – місто обласного підпорядкування. Дуже великі міста, такі як Київ, Харків і деякі інші, поділено на міські райони. У Києві їх 14.

Міста Київ і Севастополь мають спеціальний державний статус, визначений Конституцією України.

Зміни адміністративно-територіального поділу відбуваються постійно згідно з рішеннями Верховної Ради України. Наприклад, селище міського типу Батурин (мал. 10) 2008 року набуло статусу міста.

– Побудуйте схему адміністративно-територіального поділу своєї області. Наведіть приклади адміністративних одиниць.

Адміністративно територіальний устрій

Мал. 10. Батурин. Палац Кирила Розумовського

Останніми роками деякі вчені пропонують внести зміни до адміністративно-територіального поділу України, обгрунтовуючи свої пропозиції укрупненням існуючих адміністративних одиниць, зменшенням управлінського тиску та збільшенням ефективності та самостійності у керуванні міськими та сільськими населеними пунктами.

– Якими історичними подіями відоме це місто?

Географічна задача № 4

1. За адміністративною картою визначте, яка область з названих пар знаходиться північніше: Тернопільська чи Донецька, Львівська чи Харківська, Волинська чи Чернігівська? Яка область розташована східніше: Сумська чи Запорізька, Рівненська чи Чернівецька, Полтавська чи Дніпропетровська?

2. Контури яких областей зображено на малюнку? Назвіть їхні обласні центри. Які з цих областей є прикордонними?

Адміністративно територіальний устрій

Практична робота № 2

Нанесіть на контурну карту адміністративні одиниці України.

Контрольні запитання

1. Що називають адміністративно-територіальним поділом? Які адміністративні одиниці існували в минулому в Україні?

2. Охарактеризуйте сучасний адміністративно-територіальний поділ України.

3. Що називають етнічними землями, етнічними районами? Назвіть етнічні землі Лівобережжя та Правобережжя.

4. Назвіть етнічні землі України. Чому і де сформувалися етнічні райони?

Коротко про головне

Україна – держава в Східній Європі. Її площа становить 603,7 тис. кв. км (2 місце в Європі після Росії). Населення України становить 46,1 млн чол. (6 місце в Європі). Територія України досить компактна, що є позитивною рисою економіко-географічного положення.

Сучасні межі України були встановлені 1954 року. Найбільш протяжні кордони з Росією, яка має велике значення у формуванні ЕГП і ГПП України. На значній території наша держава має спільні кордони з Білоруссю та Молдовою. Ці країни входять до складу СНД. Менш протяжні кордони з Польщею, Румунією, Угорщиною і Словаччиною. Ці країни є членами Європейського Союзу й військового блоку НАТО. Надзвичайно важливе значення для зовнішньоекономічного і політичного співробітництва України мають країни Європейського Союзу (ЄС).

Щодо інших світових центрів – США і Японії – Україна розташована достатньо далеко. Таким чином, наша країна має умовно-периферійне геополітичне положення.

Україна має розгалужену систему залізничних й автомобільних шляхів. Її вигідне транспортно-географічне положення широко використовується для перевезення вантажів і пасажирів (транзиту). Україна бере участь у створенні міжнародних транспортних коридорів, які перетинають всю Європу. Транзит вигідний Україні й державам, які використовують відносно короткий шлях через її територію. Через Росію, Білорусь, Молдову Україна має можливість підтримувати зв’язки з країнами Прибалтики, Причорномор’я й Середньої Азії.

Значні розміри території України і тривалий історичний розвиток зумовили виникнення етнічних земель і етнографічних районів. Межі етнічних земель не збігаються з адміністративними.

У складі сучасної України – 24 адміністративні області та Автономна Республіка Крим, які поділяються на міста і сільськогосподарські райони. Спеціальні статуси мають міста Київ і Севастополь.

Повторення матеріалу розділу 1

І рівень

1. У якій частині Європи розташована Україна?

2. Назвіть держави СНД – сусідів 1-го порядку, 2-го порядку.

3. Назвіть держави, що межують з Україною по Чорному та Азовському морях.

4. Назвіть держави, що межують з Україною на суходолі, б. Назвіть відомих українських економ-географів.

6. Що називають етнічними землями?

ІІ рівень

1. Охарактеризуйте адміністративні одиниці України.

2. Дайте визначення поняття “економіко-географічне положення”.

3. Дайте визначення поняття “геополітичне положення”.

4. Наведіть приклади етнічних земель й етнографічних районів України.

5. Як на економіку України впливають сусідні країни, які входять до складу ЄС?

6. Наведіть приклади магістралей на території України, що мають міжнародне значення. Як їх називають?

ІІІ рівень

1. Яку роль відіграє Україна в політичному та економічному житті Європи?

2. Поясніть, як конфігурація та компактність держави впливають на господарський розвиток?

3. Чому господарські й політичні зв’язки з країнами СНД мають велике значення для України? Які з них є основними партнерами України?

4. Дайте короткий історичний огляд адміністративно-територіального устрою України.

5. Чому в Україні багато етнічних земель?

6. Яке значення для економічного розвитку України мають МТК?

IV рівень

1. Назвіть позитивні й негативні риси економіко-географічного і геополітичного положення України.

2. Яке значення для України мають транзитні нафто – і газопроводи, залізничні та автомобільні магістралі? Чи необхідно збільшувати їхню кількість?

3. Доведіть, що вихід до морів є рисою вигідності географічного положення.

4. Як економічний потенціал сусідніх країн впливає на розвиток економіки України?

5. У чому полягає відмінність між етнічними землями та етнічними районами? Складіть алгоритм порівняння цих двох понять.

6. Яким чином природні умови впливають на формування етнографічних районів і земель?


Адміністративно-територіальний устрій - Географія