Аналітичні матеріали для проведення навчальної конференції з теми “ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЛЮДСТВА”
Розділ 1 Загальна економіко-географічна характеристика світу
Тема 5 ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЛЮДСТВА
Аналітичні матеріали для проведення навчальної конференції з теми “ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЛЮДСТВА”
Проблема війни і миру
За 5,5 тис. років на Землі відбулося близько 15000 війн. З часом вони ставали все більш жорстокими. Якщо у XVII ст. всі війни у Європі забрали життя 3,3 млн чол., то у XVIII ст. – вже 5,4, а у XIX ст. – 5,7 млн. чол. Але найбільше людських втрат було у XX ст. Протягом двох світових війн та локальних конфліктів загинуло понад 100 млн
Глобальною проблема війни і миру стала з появою зброї масового ураження: спершу хімічної та бактеріологічної, а наприкінці Другої світової війни – і ядерної (картосхема 7). Саме застосування останньої унеможливило проведення локальної війни. Аварія на Чорнобильській АЕС у 1986 р. підтвердила, що ядерна катастрофа не може бути місцевою. За розрахунками фахівців, після кількох ядерних вибухів на всій планеті за кілька тижнів розпочнеться “ядерна зима”. Внаслідок пожеж попіл та отруйні гази закриють Сонце. За рахунок циркуляції
Офіційно в світі існують 5 країн, які мають право утримувати ядерну зброю на своїй території, – це так звані держави “ядерного клубу”: США, Росія, Китай, Франція та Велика Британія. Вони виступають гарантом миру та безпеки в світі. Ці країни були визнані ядерними у 1970 р. угодою про непоширення ядерної зброї. Проте останнім часом “неофіційними членами ядерного клубу” стали Індія, Пакистан та Ізраїль, які всупереч міжнародним нормам утримують на своїй території ядерну зброю. У 2005 році КНДР оголосила про наявність ядерної зброї на її території.
Картосхема 7. Військові конфлікти
Снують також “порогові” (“навколоядерні”) держави, які володіють технологіями виробництва цієї зброї і можуть її створити у найкоротші терміни. Серед них – Ірак, Іран, Південно-Африканська республіка, Японія, Тайвань, Бразилія, Аргентина. Це становить реальну небезпеку для людства. Після розпаду Радянського Союзу Україна разом з Казахстаном та Білоруссю відмовилася від утримування на своїй території ядерної зброї та оголосила про свій без’ядерний статус.
Окрім прямої загрози людству, військова сфера забирає величезну кількість матеріальних, фізичних та інтелектуальних сил, які можна було би спрямувати на соціальний розвиток та подолання інших проблем. Так, на військові потреби щорічно витрачається 1 трлн доларів – саме стільки, скільки потрібно для подолання глобальних проблем. У військовій сфері та для її обслуговування працюють понад 100 млн чол., що вдвічі перевищує населення України.
До середини 80-х рр. XX ст. існувала велика вірогідність застосування ядерної зброї через наявність двох ворогуючих систем: капіталістичної, уособленням якої були США, та соціалістичної, основу якої становив Радянський Союз. В цей час у США навіть розроблялися проекти розміщення ядерної зброї на орбіті Землі, які одержали назву “зоряні війни”. З розпадом СРСР відбувся перехід від конфронтації до співробітництва Заходу і Сходу. У 1994 р. країни НАТО схвалили програму “Партнерство заради миру”, до якої приєдналися 24 держави, в тому числі й нейтральні Фінляндія, Швеція, а також Україна, Росія та ряд інших країн. Але у 90-ті рр. XX ст. гостро постала проблема локальних війн та конфліктів. Вони були викликані суперечками, що мають міжетнічний (Афганістан, Індія, Бангладеш, Нігерія, Чечня в Росії, Косово в Сербії та Чорногорії) або прикордонний (Фолклендські острови, між Китаєм і Тайванем, між Індією та Пакистаном, між Сомалі та Ефіопією, між Руандою та Демократичною Республікою Конго) характер. Часто буває важко провести межу між ними. Для врегулювання локальних конфліктів при ООН існують Рада Безпеки та військовий контингент “блакитні шоломи”. У 90-х рр. XX ст. обмежений контингент ООН був присутнім у 17 країнах, у тому числі в Афганістані, Камбоджі, Анголі, колишній Югославії. Саме з останньої було найбільше біженців – 2 млн чол.
Локальні конфлікти підтримуються світовою торгівлею зброєю. Нині найбільшу кількість військової техніки продають США, а купують бідні африканські країни. Останнім часом було докладено зусиль щодо зменшення міжнародної торгівлі зброєю, яка скоротилася вдвічі. Усі вжиті заходи залишають надію на реальність подолання проблеми війни і миру.
Екологічна проблема
З різким погіршенням стану навколишнього середовища у XX ст. постало питання про глобальне виживання людства. Адже сама людина є біологічною істотою, яка не може нормально існувати без чистого довкілля. Накопичення в усіх оболонках Землі отруйних речовин – відходів господарської діяльності відбувається поступово, непомітно. Та рано чи пізно межа буде перейдена. Тому екологічні проблеми тепер стали навіть актуальнішими за всі інші. Якщо втрачати час, то буде пізно.
Картосхема 8. Екологічні проблеми
Найголовніша екологічна проблема – забруднення природного середовища (картосхема 8). Основними джерелами забруднення атмосфери є автомобільний транспорт і теплові електростанції. При спалюванні нафтопродуктів та вугілля у повітрі зменшується концентрація кисню та зростає частка вуглекислого газу. Наслідком цього є “парниковий ефект”, тобто глобальне потепління клімату. За останні 70 років концентрація вуглекислого газу у повітрі зросла на 15 %, а вже у 2030 р. можна очікувати подвоєння його кількості. При згоранні нафти та вугілля у повітря виділяється багато оксидів сірки, які, з’єднуючись із парами води, викликають кислі опади. Вони завдають великої шкоди природним екосистемам та будівлям. Унаслідок роботи деяких галузей хімічної промисловості у повітря виділяються фреони – речовини, що містяться у холодильниках та дезодорантах-розпилювачах. Вони руйнують озоновий шар Землі. “Озонові дірки” вперше були помічені над Антарктидою та Гренландією. У результаті викидів шкідливих речовин у повітря у великих промислових районах утворюються смоги. Розрізняють смоги вологі (лондонські) та сухі (лос – анджелеські). Вони викликають важкі хвороби легенів у людини.
Гідросферу забруднюють стічні води, що потрапляють до водойм із полів, промислових та побутових об’єктів. Головними речовинами – забруднювачами води є мінеральні добрива, отрутохімікати, пестициди, побутові відходи. Під час аварій танкерів виникає нафтове забруднення
Океану, а суден з атомними двигунами – радіоактивне. Найбільш забрудненими у світі вважаються Перська та Мексиканська затоки, Північне, Середземне, Балтійське та Японське моря.
Під впливом людської діяльності відбувається деградація грунтів. Через неправильний обробіток земель триває процес їх прискореної ерозії, внаслідок чого щороку вилучаються з використання мільйони гектарів. У результаті відкритої розробки корисних копалин грунти на значних територіях повністю знищуються. При цьому виникають “місяцеві ландшафти”. А для відтворення земель природним шляхом потрібні тисячі років. Частина ріллі зазнає забруднення отрутохімікатами та мінеральними добривами, що вносяться з перевищенням норми. За умов надмірного зрошення грунти стають засоленими. І це в той час, коли гостро постала продовольча проблема.
Щороку вирубується все більше лісів. Нині темпи знищення вологих екваторіальних лісів у 10 разів перевищують швидкість їх відновлення. Тому планета вже втратила їх більше половини. А це – “легені нашої планети”. Одночасно триває процес опустелювання. Щорічно площа пустель зростає на 6 млн га.
Таким чином, унаслідок людської діяльності відбувається деградація природних комплексів. Ми живемо у ситуації екологічної кризи. Для того, щоб вона не переросла в глобальну екологічну катастрофу, перш за все потрібно змінити погляди на природу як на щось довічно надане нам у користування, що не потребує охорони. Починати слід з перебудови екологічного мислення та екологічної освіти. На виробництві має відбуватися перехід до нових безвідходних та маловідходних технологій з економним використанням природно-сировинних ресурсів.
Сировинна та енергетична проблеми
Сировинна та енергетична проблеми мають багато спільного. Вони виникли як глобальні у 70-х рр. ХХ ст. Тоді за прогнозами найбільш песимістично налаштованих учених до початку ХХІ ст. людство мало б вичерпати більшість руд кольорових металів, а до 2025 р. – майже всі види мінеральної сировини взагалі. Проте за останній час було відкрито та розвідано багато нових родовищ, набирає обертів видобуток корисних копалин з дна Океану. Однак це тільки відстрочення. Адже мінеральні ресурси є вичерпними і їх запаси не відновлюються. Оскільки нині переважну частину електроенергії людство одержує на теплових електростанціях, що працюють на паливних корисних копалинах, очевидно існує й енергетична проблема.
Сировинна та енергетична проблеми з часом усе більше загострюватимуться, адже нарощуються темпи розширення виробництва, що потребує все більшої кількості ресурсів та енергії. Зростає й кількість населення, якому потрібно все більше електроенергії у побуті. Тому стрімко збільшується обсяг видобутку корисних копалин, який подвоюється кожні 15-20 років. Одночасно погіршуються гірничо-геологічні умови розробки сировини. Найзручніші та найближче розташовані до поверхні шари корисних копалин уже вичерпані. Доводиться занурюватися вглиб надр або ж освоювати родовища у складних природних умовах: у пустелях, заполярних районах, на дні Океану. Але рано чи пізно і там ресурси закінчаться.
Алмазний кар’єр. Мирний, Росія
Які ж існують шляхи подолання цих проблем? Їх існує два: екстенсивний та інтенсивний. Перший, екстенсивний, передбачає пошук та освоєння нових басейнів та родовищ корисних копалин. Уже розпочато видобуток нафти, природного газу, кам’яного вугілля, розсипів металів та алмазів на шельфі. В майбутньому за допомогою підводного телебачення доведеться освоювати й ложе Океану. На далеку перспективу, за умов певного рівня розвитку техніки, можливо, необхідно буде освоювати мінеральні ресурси Місяця та інших планет Сонячної системи.
Другий шлях, інтенсивний, полягає у переході до якісно нових ресурсо – та енергозберігаючих технологій виробництва, зменшення матеріаломісткості продукції. Крім того, необхідне комплексне використання сировини, тобто вилучення з неї всіх корисних речовин. Нині до 95 % мінеральних ресурсів іде у відходи. Небезпечне марнотратство, чи не так?! Можна також здійснити пошук матеріалів-замінників, які б за властивостями не поступалися природній сировині. А в електроенергетиці – перехід до ширшого використання гідроенергетики та альтернативних джерел енергії.
Демографічна та продовольча проблеми
За давніх часів та в епоху середньовіччя люди страждали від голоду. З розвитком торгівлі та переходом до машинного виробництва забезпечення продуктами харчування поліпшилося, проте і досі ця проблема набуває гостроти, особливо у зв’язку зі стрімким зростанням населення планети. Після Другої світової війни у 1945 р. була створена перша спеціальна організація при ООН з продовольства та сільського господарства – ФАО. Це продемонструвало турботу світової громадськості щодо ліквідації голодування та бідності. Згодом до цієї справи приєднався і Світовий банк реконструкції та розвитку.
Скільки жителів може прогодувати Земля і чи загрожує їй перенаселення? Вперше відповісти на ці запитання ще на початку ХІХ ст. намагався ірландський священик Мальтус, який стверджував, що населення планети зростає у геометричній прогресії, а виробництво продовольства – в арифметичній. Тому рано чи пізно ці графіки перетнуться і повсюдно настане голод. Мальтус бачив єдиний вихід у скороченні кількості населення, тому й виправдовував війни та голодомори як засоби стримування зростання людства.
Сучасний стан демографічної та продовольчої проблеми свідчить про їх складність. Нині демографічна проблема проявляється у двох аспектах: у високорозвинених країнах відбувається “демографічна криза”, у країнах, що розвиваються – “демографічний вибух”.
Допомога дітям Ефіопії
Для подолання демографічної проблеми державами здійснюються демографічна політика, активна пропаганда серед віруючих (особливо мусульман та католиків, у яких прославляються великі родини), підноситься рівень освіченості людей. За сучасними оцінками фахівців, Земля здатна прогодувати кілька десятків мільярдів людей. Проте стрімке зростання населення у країнах, що розвиваються, та примітивні технології сільськогосподарського виробництва призвели до проблеми недостатнього забезпечення населення продуктами харчування. У сучасному світі голодує понад півмільярда людей, а недоотримує необхідної кількості їжі ще близько 1 млрд чол. Ареалами суцільного голодування стали більшість країн Африки, Латинської Америки, Азії. Особливо загрозливою є ситуація в державах з ризикованими умовами землеробства. Зокрема, це Ефіопія, Чад, Нігерія, Центральноафриканська Республіка, Гаїті, Сальвадор, Болівія, Мальдіви, де середня забезпеченість мешканців їжею становить 80-85 % від норм, рекомендованих ФАО.
Причини голодування у країнах, що розвиваються, пов’язані з їх бідністю, нестачею коштів на переобладнання сільськогосподарського виробництва, закупівлю добрив та нових високоврожайних сортів. До того ж із колоніальних часів вони вирощують технічні культури на експорт, часто з монокультурною спеціалізацією. При цьому продовольчих культур (в першу чергу зернових) не вистачає. Напівфеодальні аграрні відносини на селі призводять до сильної роздробленості земельних ділянок, які не в змозі прогодувати великі родини.
У сучасних умовах вирішення продовольчої проблеми вбачається не у скороченні кількості населення. Для цього пропонуються два шляхи. Перший передбачає збільшення посівних площ. Нині у сільському господарстві використовується менше половини можливих територій. Проте цей шлях має свої обмеження. По-перше, деякі країни вже мають високий рівень розораності земель (Індія, Бангладеш – до 90 %). По-друге, переважно не використовуються незручні землі. Для їх освоєння потрібні занадто великі кошти, які відсутні в бідних країнах, що розвиваються. Інший шлях подолання проблеми – одержувати більше сільгосппродукції з існуючих площ. Це є можливим завдяки багатьом методам, зокрема підвищенню родючості грунтів шляхом їх меліорації: зрошення, осушення, хімізації. Якщо повсюдно родючість земель підняти до рівня країн Західної Європи, то планета зможе прогодувати 10 млрд чол. Слід запроваджувати й новітні досягнення селекції: нові сорти рослин та породи тварин. Аграрні реформи мають бути спрямовані на подолання феодальних пережитків на селі.
У деяких країнах почали синтезувати “штучну їжу” з натуральної сировини. Так, в США замінником м’яса та інших продуктів харчування стає соя, з якої одержують шинку, морозиво, чіпси тощо.
Проблема подолання відсталості країн, що розвиваються
На територіях країн, що розвиваються, особливо різко проявляються всі глобальні проблеми людства. Маючи втричі більшу кількість населення, ці держави виробляють у 6 разів менше промислової продукції, ніж високорозвинені країни, а в перерахунку на душу населення у 15-16 разів менше. Тривалість життя тут невисока. Наприклад, в Ефіопії – 45 років, у Сомалі – 46, у Гаїті – 49, в Індії – 62. В країнах, що розвиваються, через хвороби, голодування та недоїдання, нестачу якісної питної води щорічно помирають 30-40 млн чол. Тут безробітними є 1/3 від до 1/2 працездатних людей, а неписьменними – більше половини дорослого населення. Всі ці проблеми ще більше загострюються у зв’язку з величезним природним приростом населення. Крім того, на території країн, що розвиваються, не вщухають і міжетнічні конфлікти, що часто супроводжуються локальними війнами. Особливо яскраво всі ці проблеми проявляються в країнах Африки – найбіднішому регіоні сучасного світу.
Головною причиною відсталості більшості країн є їх колоніальне минуле. Колонізатори залишили у спадок низку складних болючих проблем: політичних, економічних, екологічних, соціальних.
З політичних проблем найхарактернішою є неузгодженість державних кордонів між сусідніми країнами.
Економічні проблеми країн полягають у жалюгідному стані їх господарства. Звільнившись політично, вони мають економічну залежність від колишніх метрополій. Їх господарство, як і колись, зорієнтоване на експорт дешевої сировини. Для розвитку власної економіки країнам, що розвиваються, слід закуповувати більш дорогі знаряддя праці. Через відсутність паритету (з лат. – рівність) цін на світовому ринку їх заборгованість високорозвинутим державам постійно зростає. Господарство країн, що розвиваються, часто є монокультурним, що робить їх залежними від зовнішньої торгівлі та кон’юнктури ринку.
У країнах, що розвиваються, вкрай загострилися екологічні проблеми: швидко виснажуються мінеральні ресурси, вирубуються ліси, деградують грунти, через недосконалі технології виробництва забруднюється навколишнє середовище.
До соціальних проблем, які посилюються великим природним приростом населення, належать голодування, неписьменність, безробіття.
Отже, в країнах, що розвиваються, віддзеркалюються всі глобальні проблеми, які можна розв’язати лише шляхом здійснення системи комплексних реформ у їх соціально-економічній сфері: проведення демографічної політики, створення власної обробної промисловості, ліквідація монокультури, залагоджування міжетнічних конфліктів та зменшення військових витрат. Проте не все залежить від самих країн. На світовому ринку слід установити справедливіший економічний порядок: переглянути ціни на сировину та готову продукцію. Матеріальна допомога високо – розвинених країн не може бути головним чинником розв’язання гострих проблем найбідніших країн. Основний шлях їх розвитку – перебудова власного господарства.
Проблема освоєння світового океану
Світовий океан завжди залишався для людини великою таємницею. Навіть зараз наукою накопичено більше знань про інші планети Сонячної системи, ніж про океанічні глибини. Проте з другої половини ХХ ст. у зв’язку з бурхливим розвитком науки і техніки дослідження та освоєння Океану набули глобальних масштабів, що потягло за собою низку проблем.
Виснаження мінеральної сировини на суходолі змусило шукати її поклади в морі. У місцях розробки корисних копалин різко загострилася проблема забруднення води.
Загострення продовольчої проблеми викликало підвищений інтерес до біологічних ресурсів Океану. Проте він поки що дає людству лише 2 % продуктів харчування та 12-15 % тваринного білку. Надмірний вилов риби та полювання на морських звірів призвели до зниження біологічної продуктивності Океану. Останнім часом намітився перехід від рибальства до марикультури – вирощування живих організмів у воді, що, в свою чергу, викликає невідновні зміни у прибережних природних комплексах.
Глобалізація економіки пожвавила використання Світового океану як важливого шляху перевезення сировини та готової продукції. Це призвело до забруднення води на головних морських транспортних шляхах. Особливо небезпечним стало нафтове забруднення. Разом із цим відбувся бурхливий розвиток приморських районів, до яких усе більше тяжіє господарство розвинених країн. Тут виникла особлива галузь економіки – морське господарство, яке включає в себе добувну та переробну промисловість, транспорт, рибальство, туризм. Все це загострило екологічну ситуацію на узбережжях.
Енергетична проблема викликала пошук нових альтернативних джерел енергії, в тому числі й у Світовому океані.
У наш час Океан усе більше використовується як арена військово – політичної діяльності. На островах по всьому світу розкидані військові бази США, Франції, Великої Британії. У Тихому океані на атолі Муруроа Франція тривалий час випробовувала ядерну зброю.
Отже, якщо ще півстоліття тому Світовий океан був “неораною цілиною”, то нині він настільки залучений у світове господарство, що вже відчуває на собі його негативний вплив. Учені-океанографи поставили діагноз: “Океан хворий”, і, якщо він загине, це призведе до знищення всієї планети.
Для того, щоб подолати проблеми, які виникли під час освоєння Світового океану, слід перейти до раціонального океанічного природокористування, комплексного підходу до його багатств, охорони та відновлення його біологічних ресурсів. Неприпустимим є поширення ядерної зброї на території Океану. Він має бути збережений для прийдешніх поколінь.
Д Ля допитливих
– В одному ядерному заряді сконцентрована руйнівна сила, яка у кілька разів перевищує силу усіх вибухових речовинах, що були використані протягом Другої світової війни.
– Щороку кожний мешканець США викидає 80 кг паперу, 250 металевих банок з-під напоїв, 390 скляних пляшок. У цій країні щорічно на металобрухт іде 7 млн автомобілів та викидається близько 100 млн шин.
– Щорічно в атмосферу надходить 23 млрд т вуглекислого газу, це на 10 млрд т більше, ніж здатна поглинути біосфера. Внаслідок цього зростає загроза “парникового ефекту”: за останні 100 років температура на Землі глобально підвищилася на 0,6 °С. Розрахунки підтвердили, що за сучасних тенденцій розвитку явища температура підвищуватиметься на 0,5 °С протягом кожних 10 років. Якщо ж глобально температура збільшиться на 3-4 °С, кліматичні пояси змістяться на північ, а Північний Льодовитий океан звільниться від криги влітку та стане придатним для судноплавства. Щоправда, й рівень Світового океану підніметься при цьому на 40-65 м, що призведе до затоплення низовин узбережжя, де проживає чверть людства.
– Коли корисні копалини розробляються у старих районах видобутку, їх собівартість значно зростає. Перш за все це пов’язано з більшим зануренням у надра Землі. Найглибша нафтова свердловина працює у США (9,6 км), найглибша вугільна шахта у Німеччині в Рурському басейні (1,5 км). В Україні на Донбасі шахта “Глибока” сягає позначки 1405 м. Зараз освоюють шари вугілля на глибині 1800 м. Найглибший рудник у світі знаходиться у Південній Африці – 4 км. З нього видобувають золото.
– Для подолання демографічного вибуху деякі спеціалісти пропонують удатися до так званої чоловічої пігулки. Якщо її прийматимуть батьки, у них у 90 % випадків народжуватимуться хлопчики.
– Нестачу в продуктах харчування людство відчувало завжди. Відомий демограф Б. Урланіс у 40-х рр. ХХ ст. писав, що в Х-ХІІІ ст. голод знищував мільйони людей. Найчастіше за ним йшли різні епідемії, що спустошували цілі міста, села, навіть народи. Зі священних книг індіанців Центральної Америки відомо, що в їх ритуалах та релігійній символіці чільне місце посідала головна продовольча культура цієї території – кукурудза. Традиційне вітання китайців перекладається так: “Ви вже поїли?” А у щоденній християнській молитві, звертаючись до Бога, ми просимо: “…хліб наш насущний даждь нам днесь..”.
– Для використання енергії Гольфстріму в США було розроблено проект, за яким у товщі води будуть установлені 200 труб дуже великого діаметра з гідротурбінами всередині. Це дозволить залучити 4 % енергії найпотужнішої теплої течії світу. Протягом ХХ ст. було запропоновано ще декілька проектів, які з метою отримання електроенергії потребували будівництва загат у різних частинах Світового океану. Це стосувалося проток Ла-Манш, Гібралтарської, Дарданелли, Баб-ель-Мандебської, Берингової. А японський інженер Кейдзо Хігусі запропонував перекрити найширшу в світі протоку Дрейка, щоб використати енергію найдовшої в світі течії Західних вітрів.
– В Японії здійснюється програма розширення морських ферм та плантацій. За їх рахунок планується наполовину задовольняти потреби громадян у рибі та морепродуктах. У СІІІА, Індії та на Філіппінах на морських фермах розводять креветок, крабів і мідій, а у Франції – устриць. У тропічних країнах передбачається використовувати коралові острови для створення китових та дельфінових ферм.
