АНАЛІТИЧНІ ПРИСЛІВНИКИ ПРОСТОРОВОЇ СЕМАНТИКИ – ОСНОВНІ ТИПИ АДВЕРБІАЛЬНОЇ ДЕРИВАЦІЇ

ПРИСЛІВНИК

7. ОСНОВНІ ТИПИ АДВЕРБІАЛЬНОЇ ДЕРИВАЦІЇ

АНАЛІТИЧНІ ПРИСЛІВНИКИ ПРОСТОРОВОЇ СЕМАНТИКИ

Значення місця, що конкретизується як дистантна локалізація щодо просторового орієнтира, в детермінантній позиції виражає родовий відмінок з такими прийменниками:

1) біля, коло, побіля, близько, близько від, поблизу, недалеко, недалеко від, неподалік, неподалік від, які вказують на різний ступінь просторової близькості щодо просторового орієнтира, оддалік, оддалік (віддалік) від, поодаль, поодалік, далеко від, що визначають різний

ступінь просторового віддалення від нього: “Під горою, Біля того гаю. Що чорніє над водою, Щось біле блукає” (Т. Шевченко); “Жила собі удова коло Києва, на Подолі, та не мала щастя – долі” (Марко Вовчок); “Близько воза дітвора – школярі зволочини стягають у купу” (А. Головко); “Цілі ліси мачт (щогл) коливалися поблизу берега. Далі на рейді стояли великі пароплави” (Ю. Яновський); “Хутір, на якому зупинився Арнульф, лежав неподалік станції” (П. Загребельний); “Трохи поодалік від берега, загойдані хвилями, дрімають табунцем чайки” (В. Логвиненко); 2) між (межи), поміж (помежи), проміж, промеж, які вказують на локалізацію між двома або кількома просторовими орієнтирами: “Василь і сам не помітив, як закурів шлях від гопака й пил зазолотів між тинів через усю вуличку” (О. Довженко); “Тополі цвіт, тополі цвіт. Вода в цвіту. Шепоче вітер поміж віт” (В. Сосюра); “Де ж наш Масляк?.. Може, притулившись до стіни промеж старих людей… з ними дріма?” (Г. Квітка – Основ’яненко); 3) попереду, поперед, спереду, проти, навпроти, супроти, насупроти, що виражають горизонтальну локалізацію перед просторовим орієнтиром: “Попереду хлопця маячить невисока жіноча постать з мішком за плечима, за нею горбиться тінь, а кругом – тільки сніги і місячне сяйво” (М. Стельмах); “Гнеться верба, плаче Супроти вікна” (П. Грабовський); “Насупроти водокачки розрісся Сонячний парк” (Л. Первомайський); 4) позад, позаду, ззаду, які визначають горизонтальну локалізацію за просторовим орієнтиром: “Противник поспішно відходив на Будапешт, мінуючи позад себе шосе” (О. Гончар); “Не чути звуку, лише видно обтічний риб’ячий силует його, потім нарешті долинає і звук, далеко позаду літака зринає він, той потужний реактивний гуркіт” (О. Гончар); “Ззаду кожної підводи торохтить відро або задимлений казанок” (Г. Тютюнник); 5) поряд, поруч, обік, обіч, побіч, збоку, збоку від, ліворуч, ліворуч від, праворуч, праворуч від, обабіч, обіруч, обіруч від, край, кінець, що вказують на горизонтальну локалізацію з бічної сторони й поблизу просторового орієнтира: “Поруч хаток ліпилися крихітні вівчарні, корівники, стояли височенні ожереди сіна” (З. Тулуб); “Праворуч від шляху, трохи віддаля, рясніли електричні вогні” (Ю. Смолич); “Обабіч Прута туляться одне до одного тісні села покутські” (П. Козланюк); “Двоє осавулів випростались обіруч крісла, а біля входу завмерли козаки з оголеними шаблями” (Н. Рибак); ” -…Ви знаєте, як малюють українське село на картинах? Хатки під соломою, тополя край дороги, місяць над нею. А в нашій Лоцманській Слободі поряд з тополями виросли край шляху ажурні металеві щогли” (О. Гончар); 6) осторонь, осторонь від, що передають горизонтальну локалізацію на незначній віддалі від просторового орієнтира без вказівки на його сторону: “Осторонь столів під кущами лисняться… барильця з вином” (О. Гончар); “Чорні, зарослі і навдивовиж похмурі, мов два розбійники, вони і в дорозі трималися осторонь від інших криничан” (О. Гончар); 7) вздовж, вдовж, вподовж, впродовж, подовж, повздовж, поздовж, що визначають горизонтальну або вертикальну локалізацію при якійсь стороні просторового орієнтира, що має протяжність: “Скоро ворона протоптала вздовж води справжню мережану стежечку” (О. Донченко); “Скрізь вподовж ешелону з розчинених навстіж дверей… уже були спущені дошки – трапи” (О. Гончар); “Подовж долини прямою світлою лінією прорізався осушувальний канал” (І. Волошин); “Ощадок пізній старини Покрито чорною габою, Повздовою високої стіни Верцадло висло перед мною” (Я. Щоголів); 8) вище, по вище, нижче, понижче, які вказують на локалізацію над або під просторовим орієнтиром: “1 от на висоті Ай-Петрі Ми опинились – вище хмар” (М. Рильський); “Всі запорожці голили собі голови і зоставляли тільки по-вище лоба одну чуприну” (О. Стороженко); “Нижче од ставка Раставиця знов повилася між зеленими левадами та вербами” (І. Нечуй-Левицький); 9) навколо (навкіл), довкола (довкіл), навкруг (навкруги), довкруг (довкруги), круг, округ (округи), кругом, що виражають локалізацію в просторі з усіх боків просторового орієнтира: “Забіліли сніги навколо Києва, загуляли хуртовини” (О. Довженко); “В лісах довкола села паслися корови і воли” (І. Франко); “Кругом ставка… біліє смуга з вишневих та черешневих садків” (І. Нечуй-Левицький).

Значення місця, яке окреслюється за його контактним розташуванням щодо просторового орієнтира, у детермінантній позиції також виражає адвербіалізований прийменниковий родовий, проте набір його прийменників вужчий. Він охоплює прийменники: 1) всередині, в(у), що вказують на локалізацію в межах просторового орієнтира: “У Брянського кожна обслуга дістала собі підводу” (О. Гончар); “Раз у раз хряпають перекошені двері; всередині мазанки, як у вулику, гул голосів” (О. Гончар); 2) серед, посеред, посередині, що передають локалізацію в центральній частині просторового орієнтира: “О бідна ластівко! З залізом скутих крил.,. Я знаю,- ти впадеш без віри і без сил, А я в розпуці серед гаю Тебе в могилі поховаю” (О. Олесь); “Ось стежка вибігла на гору, і я вже бачу, ідучи, над яром двір, посеред двору горить багаття” (О. Гончар); “Посередині юрти спускалися зверху шнури й китиці, призначення яких важко було одразу відгадати” (З. Тулуб); 3) поверх, зверху, зверх, що визначають місце на поверхні просторового орієнтира: “На озеречку поверх льоду повиходила зеленувато-блакитна вода” (М. Стельмах); “Три хлопці з кошиками йшли, Гранати в кошиках несли, А зверху кожної корзини – Лежали свіжі апельсини” (І. Нехода); “Уранці вирядилась щонайкраще: поплела коси у самі міленькі дрібушки і вінком на голову поклала, пов’язала, які були луччі скиндячки, а зверх усіх положила червону й квіточками заквітчалась” (Г. Квітка-Основ’яненко); 4) поперек, впоперек, які виражають горизонтальну або вертикальну локалізацію в напрямку ширини просторового орієнтира, у його внутрішніх межах: “Поперек стежки упало свіжозрубане дерево величезних розмірів” (В. Гжицький); “Ванько, не дочекавшись батька, заснув упоперек ліжка” (П. Панч).

Значення місця, розташованого на віддалі від просторового орієнтира, у детермінантній позиції речення широко представляють також прийменникові форми орудного відмінка. Проте дистантні просторові прийменники орудного відмінка інакше диференціюють локалізацію поза межами просторового орієнтира. Залежно від її параметрів вони об’єднуються в групи: 1) прийменники поза, рідше за вказують на статичну загальну локалізацію зовні: “Навіть ті, в чиїх душах живе поезія урбанізму, мріють хоч раз провести вихідний поза містом, з ночівлею на Скарбному” (О. Гончар); “За двором на битому шляху видно рядок санок” (І. Нечуй-Левицький); 2) прийменники над, понад визначають вертикальну локалізацію вище просторового орієнтира: “Надворі вже прокидалась весна, дзюрчали потоки, симпатично ніжилось над містечком молоде сонце…” (М. Хвильовий); “Ніч спустилася на землю, Розлилася понад нею І взяла в обійми крил” (О. Олесь); 3) прийменники під, попід виражають вертикальну локалізацію нижче просторового орієнтира: “Від тих довгих вій аж наче легка тінь лягла Шурі попід очима” (О. Гончар); “Під бровами у нього лягала тінь” (Ю. Коцюбинський); 4) прийменник нарівні з передає вертикальну локалізацію на однаковій висоті з просторовим орієнтиром: “Нарізні з вікном тьмяно біліли припорошені пилом розквітлі акації” (О. Гончар); 5) прийменники перед, поперед вказують на горизонтальну локалізацію з переднього боку просторового орієнтира: “На столі Перед Марусею були розкидані ножниці, котушки ниток, червоні пасма заполочі, валялись обрізки полотна” (І. Нечуй-Левицький); “… й запалав огонь поперед ним, палячи усе округи себе, як з’їдаючи” (Марко Вовчок); 6) прийменники поряд з, поруч з, побіч з визначають горизонтальну локалізацію з бічної сторони і поблизу просторового орієнтира: “Поряд із золотими ланами пшениці захвилюють, заграють райдугою нові технічні культури” (М. Рильський); “…поруч з білими юртами Джантемирової родини виросла нова юрта, найбільша і найпишніша, і в ній порозвішували та порозкладали посаг молодої багатирки” (3. Тулуб); 7) прийменники між (межи), поміж, проміж окреслюють локалізацію між двома або кількома просторовими орієнтирами: “Гасне вечір… Сон обняв Гори і долини… А між горами літа Пісня України” (О. Олесь); “Від дубової кладки, схованої поміж густими вербами, пружинами розпускаються водяні кола” (Г. Тютюнник); 8) прийменник паралельно з передає паралельну локалізацію щодо просторового орієнтира: “Селище мало лише одну вулицю. Вона пролягала паралельно з залізничною колією” (Ю. Шовкопляс).

Аналітичні прислівники з просторовою семантикою у формі прийменникового знахідного становлять досить обмежену групу порівняно з адвербіалізованими прийменниковими формами просторового родового відмінка, тому що прийменниковий знахідний відмінок у прийменниковій системі сучасної української літературної мови виступає в напівпериферійній позиції словосполучення при опорних дієсловах руху як спеціалізований синтаксичний засіб вираження значення кінцевого пункту руху. Детермінантна позиція прийменникового знахідного особлива тим, що вона є похідною від позиції в складі предикативного комплексу речення. її заступає знахідний іменників здебільшого на позначення просторових відрізків типу метр, кілометр, крок з прийменниками за, через, що спричиняється до формування просторово-кількісного значення відрізка, віддалі, що відокремлюють якийсь предмет від просторового орієнтира, в напрямі до якого або від якого робиться вимір, напр.: “В заячій балці кроків за сто попереду гострозорий Марко помітив биків, що стояли прип’яті до телеграфного стовпа” (Г. Тютюнник); “Метрів за п’ять від гнізда мисливець побачив пташеня” (журн.).

Значення місця, що знаходиться з бічної сторони просторового орієнтира, знахідний може передавати з прийменником по, між якими обов’язково вживається означальний компонент. Такі форми функціонують у детермінанти і й позиції як нерозкладні, пор.: по той бік, по цей бік, по другий бік і под.: “Увечері по той бік муру солов’ї витьохкують” (О. Гончар); “По цей бік ставу селянські оселі затихли – ніде ні душі” (А. Головко).

Похідний характер має і детермінантна позиція місцевого відмінка, яка, подібно до детермінантної позиції знахідного відмінка, грунтується на вихідній позиції в складі предикативного комплексу речення. Місцевий, на відміну від родового, орудного та знахідного, вживається лише з прийменниками. Отже, в розряд аналітичних прислівників просторової семантики місцевий відмінок об’єднується з прийменниковими формами непрямих відмінків. Він найбільшою мірою виявляє нейтралізацію відмінкової форми порівняно з іншими прийменниковими формами відмінків.

Закінчення в місцевому відмінку нейтралізоване не тільки функціонально, а й формально.

Детермінантна позиція місцевого відмінка з просторовими прийменниками в(у), на, при, по є результатом згортання в предикативному комплексі вихідного речення локативних дієслів бути, знаходитися, перебувати, міститися й под., пор.: У місті відбуваються демонстрації – Демонстрації відбуваються + Демонстрації є в місті.

Просторові прийменники місцевого відмінка диференціюють значення контактної та дистантної локалізації щодо просторового орієнтира: прийменник в(у) вказує на локалізацію всередині просторового орієнтира (“Троянці в кріпості запершись, Енея ждали вороття” (І. Котляревський); прийменник на передає здебільшого статичну загальну локалізацію зовні чи на поверхні просторового орієнтира (“Скільки всіляких ласощів росте на степу, яких можна попоїсти” (Ю. Яновський); “Гнат підійшов до печі, де на черені сушилося гарбузове насіння” (І. Муратов); прийменник при виражає просторову близькість, прилягання чого-небудь до просторового орієнтира (“При самій дорозі клубком заворушився вітер, задеренчав соломинками” (М. Стельмах); “Батьки його жили при школі” (А. Головко) .