Аскарида людська (Ascaris lumbricoides) – Тип Круглі черви (Nemathelminthes)
МЕДИЧНА БІОЛОГІЯ
Розділ 3
БІОГЕОЦЕНОТИЧНИЙ РІВЕНЬ ОРГАНІЗАЦІЇ ЖИТТЯ ТА МІСЦЕ ЛЮДИНИ В НЬОМУ
3.4. Медична гельмінтологія
3.4.3. Тип Круглі черви (Nemathelminthes)
До типу Круглі черви (Nemathelminthes) класу Власне круглі черви (Nematoda) належать гельмінти з видовженим несегментованим тілом циліндричної форми. Це первиннопорожнинні тварини, порожнина не має власної вистилки і заповнена рідиною під тиском. Рідина виконує функцію гідростатичного скелета і транспорту органічних речовин (рис. 3.104).
Рис. 3.104. Елементи
1 – кутикула; 2 – гіподерма; З – мускулатура; 4 – первинна порожнина тіла; 5 – дорсальний нерв; б – кишка; 7 – видільний канал; 8 – матка; 9 – яйцепроводи;
10 – яєчник; 11 – вентральний нерв; 12 – зовнішній шар; 13 – гомогенний шар; 14 – внутрішній шар; 15 – базальна мембрана; 16 – канали у зовнішньому шарі;
17 – екскреторна клітина; 18 – бічні видільні канали; 19 – видільний отвір; 20 – чутливі нервові закінчення; 21 – нервові
22 – навкологлоткове нервове кільце; 23 – дорсальний нервовий стовбур; 24 – вентральний нервовий стовбур; 25 – бокові нервові стовбури.
Покриви тіла – шкірно-м’язовий мішок, що складається з зовнішньої кутикули, гіподерми і мускулатури. Кутикула товста, десятишарова, виконує захисну функцію. Особливістю є розташування м’язів у вигляді поздовжніх тяжів, розділених валками гіподерми. Травна система у вигляді трубки, складається з трьох відділів: передньої, середньої і задньої кишок. Ротовий отвір оточений кількома кутикулярними виростами – губами (2-6) або має вигляд ротової капсули з кутикулярними зубцями або пластинками. Стравохід може мати одне або два потовщення (бульбус).
Дихальна і кровоносна системи відсутні.
Видільна система – одноклітинні шкірні залози (видозмінені протонефридії). Складаються із екскреторної клітини і двох бічних видільних каналів, розташованих у валках гіподерми. Канали з’єднуються на вентральному боці і відкриваються однією екскреторною порою.
Нервова система гангліонарно-драбинчастого типу, представлена навкологлотковим нервовим кільцем, 4-ма нервовими стовбурами, з’єднаними комісурами. Органи чуття розвинені слабко, є хеморецептори на передньому кінці тіла і чутливі залози на задньому кінці.
Нематоди роздільностатеві. Самки більші за самців, статева система трубчаста. У самців непарні сім’яник, сім’япровід, сім’явипорскувальний канал, коггулягивний орган (спикули). У самок парні яєчники, яйцепроводи, матки, які відкриваються в непарну піхву.
Більшість нематод – геогельмінти (розвиток яйця відбувається в зовнішньому середовищі, без проміжних хазяїв), але є і біогельмінти. Деякі нематоди живородні.
3.4.3.1. Аскарида людська (Ascaris lumbricoides)
Аскарида людська (Ascaris lumbricoides) – збудник аскаридозу.
Географічне поширення: повсюдне, є одним із найпоширеніших гельмінтів людини.
Морфологія. Статевозріла особина має тіло циліндричної форми, загострене на кінцях, жовто-рожевого кольору Самки довжиною 20-40 см, самці – 5-25 см (рис. 3.105). Ротовий отвір оточений трьома губами (однією дорзальною і двома вентральними), на яких знаходиться по парі чутливих сосочків. На бокових поверхнях помітні поздовжні бічні лінії, в яких проходять канали видільної системи. У самця хвостовий кінець зігнутий у вигляді гачка на черевний бік. У самки на передній третині тіла знаходиться кільцеподібна перетяжка, на якій з черевного боку відкривається зовнішній статевий отвір.
Рис. 3.105. Аскарида людська (Ascaris lumbricoides), статевозрілі самець (внизу) та самка (вгорі).
Яйця можуть бути заплідненими і незаплідненими. Запліднені яйця (рис. 3.106) округлі або овальні, розміром 60-70 х 40-50 мкм, жовто-коричневого кольору. Зовнішня білкова оболонка горбкувата, внутрішня – товста, гладенька, безбарвна. Всередині яйця знаходиться округла зародкова клітина темного кольору, між нею й оболонкою яйця на полюсах вільні простори. Білкова оболонка може бути відсутньою, тоді яйця мають гладеньку поверхню, безбарвні або світло-жовті.
Рис. 3.106. Аскарида людська, запліднене яйце.
Незапліднені яйця овальної або неправильної форми, великі (80 х 55 мкм) (рис. 3.107). Білкова оболонка нерівна, жовто-коричневого кольору, її взагалі може не бути. Вся порожнина яйця заповнена клітинами жовтка.
Рис. 3.107. Аскарида людська, незапліднене яйце з тонкою внутрішньою оболонкою та неорганізованою жовтковою масою.
Життєвий цикл (рис. 3.108) – аскарида людська – це геогельмінт, який паразитує тільки в людини.
Рис. 3.108. Життєвий цикл аскариди людської:
1 – дорослі особини в організмі хазяїна; 2 – запліднене яйце; 3 – інвазійне яйце; 4 – фактор передачі.
Локалізація: тонка кишка.
Спеціальних органів фіксації не має, утримується у просвіті кишки завдяки постійному руху назустріч потоку їжі. Живиться харчовою кашкою. Самка за добу виділяє понад 200000 яєць, що потрапляють у зовнішнє середовище з фекаліями. Свіжовиділені яйця не є інвазійними. У вологому середовищі за наявності кисню всередині яйця формується личинка. Терміни дозрівання яйця, залежно від температури навколишнього середовища – від трьох тижнів (20-30 °С) до декількох місяців. Завдяки товстій багатошаровій оболонці (зовнішня – білкова, середня – глянцева, внутрішня – волокниста) яйця стійкі до зовнішніх впливів і зберігають свою інвазійність впродовж 3-7 років.
Людина заражається через немиті овочі або забруднену воду, брудні руки.
Інвазійна стадія – яйце. Механічними переносниками яєць є мухи, таргани. У верхній частині тонкої кишки личинки вивільняються з яйця, проникають у кровоносні судини кишкової стінки. З течією крові заносяться в печінку, де знаходяться 3-4 дні, пізніше – в легені. У легенях личинки виходять у просвіт альвеол, де ростуть і дворазово линяють. Через 10-15 діб личинки піднімаються повітроносними шляхами у глотку. Частина з них виділяється назовні разом з харкотинням, а частина проковтується і знову потрапляє в тонку кишку, де перетворюється в дорослих аскарид. Міграція пов ‘язана з необхідністю кисню для розвитку личинок, триває 2-2,5 міс. У період міграції личинки живляться кров’ю.
Тривалість життя аскариди в тонкій кишці близько року.
Патогенна дія: виражена токсично-алергічна дія, ураження стінки капілярів і тканини альвеол у період міграції призводять до дрібних крововиливів у тканину легень; дорослі аскариди механічно ушкоджують стінки кишки, сприяють приєднанню бактеріальної інфекції, розвитку дисбактеріозу; викликають формування патологічних кишкових рефлексів внаслідок постійного подразнення стінок кишківника; поглинають поживні речовини, сприяють гіповітамінозам, виснаженню організму.
Клініка. За невеликої кількості паразитів хвороба проходить безсимптомно. Клінічно виражений аскаридоз перебігає у дві стадії.
Легенева стадія аскаридозу відповідає періоду міграції личинок і характеризується кашлем, болем у грудях, підвищенням температури, часто в поєднанні з кропивницею, шкірним свербіжем. Рентгенологічно – еозинофільні інфільтрати в легенях.
Кишкова стадія хвороби викликана наявністю статевозрілих аскарид у просвіті кишки і проявляється підвищеною втомлюваністю, слабкістю, головними болями, болями в животі, диспепсичними розладами. У дітей можливі судоми.
Ускладнення кишкового аскаридозу: кишкова непрохідність, апендицит, пошкодження цілісності стінки кишківника з розвитком запалення очеревини.
Позакишкова локалізація аскарид пов’язана з їх високою рухливістю. Найчастіше аскариди проникають у печінку, викликають абсцеси і механічну жовтяницю внаслідок закупорки жовчних шляхів. Описано проникнення аскарид у гортань, носові ходи, що може призвести до асфіксії, а також локалізація аскарид у придаткових пазухах носа і середнього вуха.
Діагностика. Клінічна: базується на типових клінічних проявах аскаридозу – виснаження організму, розлади травлення.
Лабораторна: виявлення личинок у харкотинні (лярвоскопія) у легеневу стадію хвороби; овоскопія фекалій (яйця у фекаліях можуть бути відсутні, якщо в кишківнику знаходяться тільки самці або юні аскариди); серологічні реакції тощо.
Лікування. Призначають протиглистяні препарати – мебендазол (вермокс) одноразово.
Контрольне дослідження фекалій проводять 23 рази з інтервалом 2-3 дні через два тижні після лікування.
Профілактика. Особиста: дотримання правил особистої гігієни, ретельне миття овочів, вживання кип’яченої води, захист продуктів харчування від мух і тарганів. Громадська: виявлення і лікування хворих, попередження фекального забруднення грунту, очищення стічних вод, благоустрій вбиралень, знезаражування фекалій шляхом компостування, санітарно-просвітня робота. Заборонено удобрювати городи людськими фекаліями.
