Асоційовані з ЄС країни – країни (більшість з яких слаборозвинені), що мають з ЄС двосторонні угоди про преференціальний (пільговий) торгово-економічний режим. Поділяються на дві основні групи. Перша підписала Ломейську конвенцію про асоціацію 43 країн Тропічної Африки, 10 країн Карибського моря і 7 країн Тихого океану. Друга – середньо-морські країни (Алжир, Єгипет, Ірландія, Ліван, Марокко, Сирія, Туніс), що підписали двосторонні угоди з ЄС. При вступі до ЄС Франція домовилася про надання своїм колоніям у Тропічній Африці пільгового митного
режиму. Аналогічно склалася ситуація з колишніми колоніями Великобританії при її вступі до ЄС. Першою (1975 – 1980) та другою (1981 – 1985) Ломейськими конвенціями слаборозвиненим країнам були надані митні та кредитні пільги. Пільгові кредити цим країнам також надав Європейський інвестиційний банк. Сім країн Тихого океану безмитно ввозять до країн – членів ЄС 99,5% своїх товарів (крім деяких продуктів сільського господарства, що конкурують з аналогічними товарами в країнах ЄС). Причому вони з 1975 не зобов’язані надавати митні пільги товарам з країн ЄС. В 1999 ЄС прийняв генералізовану систему преференцій з 146 країнами.
Особлива система преференцій існувала до 2004 для країн – кандидатів і залишилась для Румунії і Болгарії до 2007; до 2005 ЄС зобов’язувався зняти обмеження на імпорт із країн, що розвиваються. Виявили бажання вступити до ЄС як асоційовані члени Україна, Білорусь та деякі інші пострадянські країни і країни Східної Європи. Основною причиною неприйняття України асоційованим членом ЄС є відсутність демократичних реформ, масове зубожіння населення. Після “помаранчевої” революції кінця 2004 – початку 2005 ситуація почала змінюватись.
