Бабувізм

Політологічний словник

Бабувізм – суспільно-політичний рух та ідеологічна течія лівого крила Великої французької революції. Назва походить від імені страченого революційного діяча Гракха Бабефа (1760 – 1797). Бабувісти були прихильниками рішучих революційних методів боротьби: збройного повстання, “справжньої революційної диктатури”, повної рівності, вони заперечували приватну власність. Бабеф та його прихильники у 1795 р. створили організацію ;Змова рівних та сповідували засади щодо: “справжньої рівності, усуспільнення майна,

суспільного виробництва і споживання”. Бабеф та бабувісти у “Маніфесті рівних”, “Акті про повстання” та проектах законів, зокрема земельного, обстоювали необхідність впровадження “революційної диктатури” найбідніших верств суспільства у формі Національних зборів, ліквідацію будь-якої відмінності між людьми, окрім відмінностей у віці та статі. Бабувісти висували вимогу примусової праці для ворогів народу та незгідних з режимом влади. Керівним принципом ідеальної республіки мала бути “сувора рівність” та імперативна вимога “заборонено все, що не може бути надане кожному”.

Революційний

рух Б. – найяскравіший приклад ранньобуржуазної революції, коли на авансцену боротьби вийшов передпролетаріат, коли високі ідеали рівності, свободи та громадянських прав, які проголосив Робесп’єр, зіткнулися з суперечностями французької дійсності. К. Маркс та Ф. Енгельс у праці “Святе сімейство” зазначали, що “бабувісти були грубими, нерозвиненими матеріалістами, але й розвинений комунізм бере свій початок безпосередньо від французького матеріалізму”. Водночас Б. відрізняло від всіх попередників утопічного соціалізму те, що вони пройшли велику школу революційних випробувань, мали величезний досвід політичної боротьби з 1789 до 1795 рр., що досвід безпосередньої участі у революційній боротьбі, теоретичне осмислення подій і наслідків революційних потрясінь привели до вельми радикальних висновків – переоблаштування суспільства на нових, комуністичних засадах. Однак їхній комунізм був егалітарним, тобто зрівняльним, нерозвинутим.

Аналіз документів Б., які у 1828 р. опублікував один з учасників “Змови рівних” Ф. Буонарроті у книзі “Змова в ім’я рівності”, свідчить про те, що питання про повстання та виступ народних мас вони розуміли досить широко і довго й ретельно розробляли тактику їх проведення, вели підготовку до загального повстання. Про це свідчать “Маніфест рівних”, “Акт про повстання” та інші документи. Такі революційні діячі, як Бабеф, Антонель, Сильвен, Марешаль, Лепелатьє, організували таємну директорію суспільного порятунку й вирішили об’єднати розрізнені частини демократичного руху для єдиного керівництва. Таємна директорія правильно визначала роль та значення Парижа як головного революційного й політичного центру Франції, який у разі перемоги повсталих спроможний дати величезний імпульс революційним перетворенням у країні. Змовники вирізняли значення армії й військових підрозділів, роль газет та мобілізаційних заходів.

Зауважимо, що у подальші роки публікація книги Ф. Буанарроті дала значний імпульс до поширення ідей Б. Ідеї і тактика боротьби цієї революційної течії надихали діяльність багатьох таємних французьких товариств XIX ст. у Парижі, Ліоні, Тулузі та інших містах. Так, упродовж сорокових років XIX ст. у Франції діяли таємне товариство “працівників егалітаріїв”, що складалося переважно з робітників і виникло у 1840 р., таємне товариство навколо газети “Захисник людини” (1841 р.) та ін. Б. істотно вплинули на формування світоглядних засад і революційної діяльності О. Л. Бланкі і його послідовників. Також особистий вплив Бабефа різною мірою відчули на собі представники французького соціалізму першої половини XIX ст. – Тест, Вуайс, д’Аржансон, Распайль, Кабе, Луї Блан та ін. Рух бабувістів становив значний етап домарксового комунізму.

Показово, що ідеї і тактика змов, збройної боротьби, які сповідували бабувісти, надихали діяльність багатьох таємних організацій у XIX ст. не лише у Франції, а й у багатьох інших країнах.

Волгин В. П. Место бабувизма в истории социалистических идей. Французский ежегодник. – М., 1960; Волгин В. П. Очерки истории социалистических идей. – М., 1974; Долин В. М. Гракх Бабеф накануне и во время Великой французской революции (1785-94). – М., 1963; Левандовский А. П. Первый среди равных: Повесть о Гракхе Бабефе. – М., 1986; Щеголев П. П. Заговор Бабефа. – Л., 1927; Ципко А. С. Идея социализма. – М., 1976.

А. Кудряченко

(1 votes, average: 5.00 out of 5)

Бабувізм - Довідник з політології

Related posts: