Борг державний зовнішній – борг держави зовнішнім кредиторам, фінансові зобов’язання держави (зовнішні позики та несплачені за них відсотки іноземним кредиторам на певну дату). Б. д. з. визначає державну заборгованість міжнародним валютно-фінансовим організаціям, офіційним урядовим інститутам (центральним банкам та урядам), приватним банкам, що підлягає сплаті у встановлені терміни. Ознаками класифікації Б. д. з. є: види кредитів (банківські, комерційні, фінансові); умови кредитування (на ринкових умовах, пільгові); терміни сплати. Б. д..з.
сплачується іноземною, переважно вільно конвертованою валютою або товарами і послугами. Б. д. з., термін сплати якого не настає в поточному або найближчому бюджетному році, зараховують до капітального Б. д. з. Він різниться від поточного Б. д. з., термін сплати якого минає найближчим часом. Проблема Б. д. з. України має два виміри. По-перше, Б. д. з. після розпаду СРСР, розмір якого був поставлений у залежність від частки України у ВНП СРСР і встановлений на рівні 16,37% (див. Багатство національне). Згідно з підписаною з Росією угодою, прийнято “нульовий варіант” розподілу активів і боргів. Це означає, що Росія сплачує іноземним
державам частку колишнього боргу СРСР, а Україна не претендує на свою частку майна, активів. Щорічно за Б. д. з. України Росія сплачує до 700 млн. дол. Проте розподіл активів і боргів відбувається не на користь України, оскільки на її частку припадало майже вдвічі більше активів. По-друге, Б. д. з. міжнародним фінансово-кредитним організаціям, який використовувався нераціонально. По-третє, Б. д. з., спричинений пасивним торговим балансом, пов’язаним передусім з оплатою енергоносіїв. У 1991 Б. д. з. України становив близько 400 млн. дол., на початку 1995 – 7,1 млрд. дол., 2000 перевищив 13 млрд. дол., а на його обслуговування було витрачено 3,2 млрд. дол. У 2004 Б. д. з. становив близько 11 млрд. дол., а на його погашення та обслуговування в наступні 5 років щороку витрачатиметься майже 2 млрд. дол.
