Брати-лади
Мета: дати уявлення про лад (як елемент музичної мови та засіб музичної виразності) і провідні лади музики – мажор і мінор.
Якщо на попередніх уроках другого семестру другокласники ознайомилися з двома визначальними елементами музичної мови (мелодією та ритмом), то на подальших відбувається поступове ознайомлення із наступними: ладом, динамікою, темпом і тембром. Принагідно формуємо уявлення про функціонування цих елементів музичної мови як засобів музичної виразності й відповідні види розвитку музики.
Уведення до поточної теми
Для практичного закріплення цих знань доцільно використати вже відому другокласникам п’єсу Л. Бетховена “Весело. Сумно”. Для з’ясування її ладової побудови учні обирають схему, яка відповідає звучанню музики:
Вокальне відчуття ладу формується під час роботи над поспів – кою “По звуках ладу…”, яку діти слухають і виконують на звуках мажорної, а потім мінорної гами (з однаковим текстом). Водночас
У навчальній темі підручника запропоновано дві пісні українського композитора Аркадія Філіпенка: мінорна “Зацвіла в долині” (на вірші Тараса Шевченка) та мажорна “Соловейко” (на слова Грицька Бойка). Учні слухають обидва твори та під керівництвом учителя визначають їхні лади. Принагідно звертаємо увагу на виражальні та зображальні інтонації у музичній мові пісень. Для розучування обирають твір, який найбільше сподобався.
Прикладом того, яку роль лад відіграє у створенні музичного образу, можуть слугувати п’єси Р. Шумана “Веселий селянин” і “Сміливий вершник”. Світла й безтурботна музика першої яскраво ілюструє типові виражальні можливості мажору. А у створенні динамічного й напруженого образу сміливого вершника провідну роль відіграє мінорний лад. Формуючи пропедевтичне уявлення про ладовий розвиток музики, звертаємо увагу учнів на мажорний епізод у середині п’єси.
Наприкінці уроку налаштовуємо учнів на уважне сприймання музики, що звучить у довкіллі, та пропонуємо спробувати самостійно визначати її ладове забарвлення.
