БРУКВА
Сад і город (енциклопедія)
ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ ОКРЕМИХ
ГОРОДНІХ КУЛЬТУР
БРУКВА
Бруква з’явилася в результаті схрещування листяної капусти й ріпи. Її батьківщина – Середземномор’я, а в епоху Середньовіччя вона широко розповсюдилася в Західній Європі, де стала дуже популярною овочевою рослиною. До України бруква потрапила дуже пізно, на початку XX століття, і відразу почала використовуватися як харчова та кормова рослина.
У брукві міститься величезна кількість вітаміну С, мінеральних солей, близько 9 % цукру. Сік
Брукву вирощують як пожнивну або повторну культуру, тому що при вирощуванні в ролі основної культури коренеплоди виходять занадто великими, твердими, рослини зацвітають.
Бруква росте переважно на супіщаних і суглинних нейтральних або слабокислих грунтах. Вона вимоглива до вологи, особливо в період утворення коренеплодів.
Бруква не витримує високих температур повітря й грунту. Висівають її насінням із нормою посіву 15-20 г насіння на 100 м2. Якщо брукву вирощують для споживання влітку, її сіють за схемою:
Насіння брукви проростає при +2…+3 °С, найкраща температура для росту й розвитку – +15…+18 °С. Бруква – моро30тривка культура, її сходи здатні витримати заморозки до – З °С, дорослі рослини легко переносять зниження температури до -5 °С.
Для одержання високого врожаю під час усього періоду вегетації рослину слід регулярно та рясно поливати, оскільки на 1 частину ваги коренеплоду бруква споживає 60 частин води.
В іншому система догляду за бруквою така ж, як і за ріпою.
Для одержання насіння коренеплоди брукви, отримані в перший рік, висаджують у грунт. Вони утворюють квітконіс, цвітуть і дають насіння.
Вегетаційний період брукви становить 110-130 днів. Після збирання коренеплоди підсушують, зберігають у сухому прохолодному місці. Не можна закладати на зберігання підморожені коренеплоди, тому що вони псуються та гниють. 3 1м2 можна одержати 4-5 кг брукви.
Рекомендовані сорти: Червоносільська, Шведська.
