ЦАРСТВО ГРИБИ – НАДЦАРСТВО ЕУКАРІОТИ

Довідник з біології

РОСЛИНИ

НАДЦАРСТВО ЕУКАРІОТИ

ЦАРСТВО ГРИБИ

Гриби (Fungi, Mycota, Mycophyta, Mycetalia) – своєрідні ор­ганізми (понад 100 тис. видів), які поєднують в собі ознаки і рос­лин, і тварин. Вони ростуть на багатому органічними речовинами грунті, в сирих затінених місцях, на рослинних залишках, на ха­рчових продуктах, на живих тканинах рослин і тварин. Гриби, як і рослини, ростуть протягом всього життя. Вони позбавлені хло­рофілу й за типом живлення є гетеротрофами (сапрофіти або пара­зити), але поживні речовини всмоктують, як рослини.

До складу клітинної стінки більшості грибів входить полісахарид хітин, у примітивних форм – целюлоза. Запасною поживною речовиною в грибів є не крохмаль, а глікоген, і в продуктах обміну речовин присутня сечовина.

Тіло гриба представлено міцелієм (від грец. mykes – гриб), або грибницею, і складається з тонких ниток, що гілкуються, ко­трі називаються гіфами. Для грибів характерне безстатеве роз­множення спорами, частинами грибниці чи брунькуванням. У деяких видів можливий статевий процес. Статеве розмноження відбувається з утворенням гамет у спеціальних органах – анте­ридіях і архегоніях.

За будовою

міцелію гриби діляться на нижчі та вищі.

Тривалість життя міцелію нижчих грибів складає декілька днів. Їх гифи не мають перегородок і є гігантськими дуже розга­луженими клітинами з численними ядрами. Прикладом таких грибів є мукор, або головчаста цвіль. їх часто можна зустріти у вигляді білого пушку на овочах, що псуються, фруктах, ягодах, хлібі. Звідси й назва “цвілуваті гриби”. Вони мешкають на грунті та продуктах, багатих вуглеводами. На грибниці мукора помітні чорні округлі голівки – спорангії, в яких утворюються спори. Вони слугують для безстатевого розмноження. Мукор мо­же також розмножуватися поділом міцелію.

Тривалість життя міцелію вищих грибів – декілька років. їх гіфи складаються з клітин, що мають одне або декілька ядер; до­вжина таких клітин деколи сягає кількох метрів. У дріжджів мі­целій легко розпадається на окремі одноядерні клітини, що роз­множуються брунькуванням. Пеніцил, або зелена цвіль, як і мукор, часто є причиною псування різних харчових продуктів рослинного походження (рис. 7). На відміну від спорангоносця мукора конідієносець пеніцил багатоклітинний і гілкуватий. Кі­нцеві клітини цих гілок обвивають ланцюжки конідій (спори зов­нішнього походження). Паразитом злакових є ріжки, що створю­ють на колосках щільні сплетення гіфів у вигляді чорно-фіолетових ріжків. Борошно, приготоване з такого зерна, непри­датне до вживання, оскільки викликає у людини сильне отруєння (“злі корчі”), яке може призвести до смерті. Паразитами рослин є також фітофтора, іржавні та головневі гриби. Міцелій шапкових грибів розташований в грунті, а на її поверхні утворює велике плодове тіло, що складається з ніжки (пенька) і шапинки (рис. 9). Шапинка призначена для утворення спор. Верхній її шар – шкі­рка – звичайно забарвлений. Нижній шар представлений плас­тинками у пластинчастих грибів (вовнянки, сироїжки, грузді) або пронизаний трубочками у трубчастих грибів (боровики, підосиновики, маслюки).

Шапкові гриби називають грибами – симбіонтами. Відомо, на­приклад, що рижики зустрічаються в соснових і ялинових лісах, білі гриби поблизу беріз, сосен, ялин і дубів. Гіфи гриба вступають у симбіоз із корінням дерев (так звана мікориза, або грибокорінь). Нитки грибниці обплітають коріння та проникають усередину них, замінюючи дереву кореневі волоски. Грибниця поглинає з грунту воду, розчини мінеральних речовин і проводить їх в корін­ня дерева. Натомість вона одержує органічні речовини (вуглево­ди), які утворює рослина в процесі фотосинтезу.

Значення грибів. Гриби мають велике значення в природі й господарській діяльності людини. Гриби – сапрофіти беруть участь у круговороті речовин, розкладаючи рослинні залишки й попов­нюючи запас мінеральних речовин у грунті. Сапрофітами є і дрі­жджі. Вони розвиваються у цукристому середовищі й виклика­ють спиртне бродіння. їх широко використовують у виноробстві, пивоварінні, хлібопеченні, для отримання технічного спирту. Пивні дріжджі часто прописують хворим, що страждають на гіпо­вітаміноз, оскільки вони містять тіамін, рибофлавін, нікотинову кислоту й інші вітаміни. Харчові дріжджі містять до 55 % білка, який за своїм складом близький до білка м’яса. У сільському гос­подарстві використовують кормові дріжджі. Різні види пеніцилу застосовують для приготування сирів “рокфор” і “камамбер” із метою додання їм специфічного аромату й смаку.

Шапкові гриби (близько 200 видів) здебільшого їстівні, є про­дуктами харчування людини. Вони містять багато мінеральних солей і вітамінів. Білки грибів складають до 30 % їх маси, проте засвоюються в травному тракті людини лише на дві третини. Найбільш часто в їжу вживають білі гриби, підберезники, підосиновики, грузді, сироїжки, лисички, маслята, опеньки. З шапко­вих грибів штучно розводять печериці та гливи.

Необхідно мати на увазі, що отруєння несвіжими чи старими їстівними грибами, а також отруйними (їх відомо близько 25 ви­дів), є украй важкими й можуть призвести до смерті. Тому, зби­раючи гриби, треба уміти відрізняти отруйні від їстівних. Най­більш отруйні бліда поганка, мухомор, жовчний гриб, несправжні лисички й несправжні опеньки.

Гриби – паразити поселяються на всіх частинах рослини. Вра­жаючи культурні рослини, вони значно знижують їх врожай­ність. На злакових культурах найбільш часто зустрічаються ріж­ки й сажка. Фітофтора вражає картоплю. На бульбах картоплі гриби – паразити викликають появу “чорної гнилі”, на плодах яблуні та груші – “плодової гнилі”, на ягодах агрусу й смородини – “боро­шнистої роси”. Усі грибкові захворювання рослин розповсюджу­ються дуже швидко, оскільки дрібні спори грибів переносяться з хворих рослин на здорові вітром, опадами, черв’яками, слимака­ми, комахами.

Домовий гриб і трутовик руйнують деревину. Спори трутовика вражають дерево через різні пошкодження стовбура чи гілок і проростають. Грибниця, що утворюється, руйнує дереви­ну, робить її трухлявою. Уражене дерево звичайно гине. Плодове тіло трутовика багаторічне, формою нагадує копито. Спори утворюються на нижній його поверхні.

Існують так звані хижі гриби, будова яких пристосована до захоплення дрібних круглих черв’яків, що мешкають в грунті.

Певні види грибів є збудниками захворювань людини. Часті­ше це шкірні захворювання – стригучий лишай, парша, актиномікози. У тварин і птахів гриби вражають внутрішні органи.

ЦАРСТВО ГРИБИ   НАДЦАРСТВО ЕУКАРІОТИ

Рис. 6. Гриб мукор.

ЦАРСТВО ГРИБИ   НАДЦАРСТВО ЕУКАРІОТИ

Рис. 7. Гриб пеніцил.

ЦАРСТВО ГРИБИ   НАДЦАРСТВО ЕУКАРІОТИ

Рис. 8. Форми пупкування у дріжджів.

ЦАРСТВО ГРИБИ   НАДЦАРСТВО ЕУКАРІОТИ

Рис. 9. Пластинчасті гриби: А – шампіньйон; трубчасті гриби: Б – білий гриб.

ЦАРСТВО ГРИБИ   НАДЦАРСТВО ЕУКАРІОТИ

Рис. 10. Плоский трутовик.

ЦАРСТВО ГРИБИ   НАДЦАРСТВО ЕУКАРІОТИ

Рис. 11. Хижі гриби, що захоплюють круглого черв’яка: 1 – гриб; 2 – нематода.

Гриби викликають також корозію металів, ушкоджують ла­кофарбові покриття, книги й тканини.

З культур деяких грибів у промислових умовах одержують антибіотики (пеніцилін, коліміцин, мономіцин, стрептоміцин тощо) й лимонну кислоту. Сировиною для отримання ліків є і рі­жки, що містять велику кількість алкалоїдів.

Гриби – збірна група організмів. Різні їх класи мають неза­лежне походження від різних груп безбарвних джгутикових і безджгутикових амебоїдних найпростіших.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)


ЦАРСТВО ГРИБИ – НАДЦАРСТВО ЕУКАРІОТИ - Довідник з біології