Ціп’як неозброєний, або бичачий (Таеniarhynchus saginatus) – Тип Плоскі черви Plathelminthes
МЕДИЧНА БІОЛОГІЯ
Розділ 3
БІОГЕОЦЕНОТИЧНИЙ РІВЕНЬ ОРГАНІЗАЦІЇ ЖИТТЯ ТА МІСЦЕ ЛЮДИНИ В НЬОМУ
3.4. Медична гельмінтологія
3.4.2. Тип Плоскі черви ( Plathelminthes )
3.4.2.11. Ціп’як неозброєний, або бичачий (Тае n іа rhynchus Saginatus )
Неозброєний (бичачий) ціп’як (Таеnіаrhynchus saginatus) – збудник теніаринхозу.
Географічне поширення: зустрічається повсюдно. Частота захворювання переважає в Центральній Європі, на території колишнього Радянського Союзу, на півночі Африки, Південній Америці.
Морфологія. Статевозріла особина близько 5-6
Рис. 3.81. Ціп’як неозброєний (Taeniarhynchus saginatus): а – сколекс; б – зрілий членик.
Гермафродитний членик має дволопатевий яєчник.
Зрілі членики прямокутної форми, розміром 2030 х 12 мм, довжина членика перевищує ширину (3:1-4:1). Матка закритого типу, розгалужена у вигаді стовбура, від якого з кожного боку відходять 17-35 бічних відгалужень, містить до 150000 яєць. Кінцеві членики здатні до активного руху.
Яйця (рис. 3.82) округлої
Рис. 3.82. Ціп’як неозброєний, яйце.
Фіна типу цистицерк (Cysticercus bovi), відрізняється від фіни свинячого ціп’яка меншими розмірами (7,5-10 X 4-6 мм) і має вигляд просяного зернятка.
Життєвий цикл (рис. 3.83): неозброєний ціп’як – біогельмінт.
Рис. 3.83. Життєвий цикл ціп’яка неозброєного:
1 – остаточний хазяїн; 2 – рухливі членики; 3 – яйце; 4 – проміжний хазяїн; 5 – фіна; 6 – розвиток цистицерка; 7 – фінозне м’ясо.
Остаточний хазяїн – людина.
Локалізація в тілі остаточного хазяїна – тонка кишка.
Проміжний хазяїн – велика рогата худоба.
У зовнішнє середовище членики виділяються з фекаліями хворого або активно виповзають через задній прохід. Велика рогата худоба заражається, поїдаючи забруднену яйцями траву. У травному тракті проміжного хазяїна онкосфери вивільняються, проникають у кровоносні судини і з течією крові потрапляють у міжм’язову сполучну тканину скелетних м’язів, серцевий м’яз, язик. Через 7 місяців після зараження фіни є інвазійними для людини і зберігають інвазійність до 2-х років.
Людина заражається, з’ївши погано термічно оброблену фінозну яловичину.
Інвазійна стадія – цистицерк. У кишківнику сколекс паразита вивертається, прикріплюється до стінки кишківника і починається ріст стробіли. Через три місяці ціп’як досягає статевої зрілості. Тривалість життя – близько 10 років.
Розвиток фін в організмі людини неможливий.
Патогенна дія: внаслідок виділення паразитом антипротеолітичних ферментів порушується травлення й всмоктування; призводить до схуднення; механічне ураження слизової оболонки кишківни – ка органами фіксації.
Клініка. Інкубаційний період – від 8 до 10 тижнів. Іноді єдиною скаргою хворих є виділення члеників ціп’яка під час дефекації. Однак (особливо в дітей та осіб, ослаблених іншими захворюваннями) можуть бути нудота, блювота, запаморочення, біль у животі, роздратованість, холецистит, панкреатит.
Діагностика. Клінічна: виділення члеників з фекаліями і виявлення їх. Лабораторна: гельмінтоскопія фекалій, вид паразита визначають за кількістю відгалужень матки (від 17 до 35); овоскопія зішкрібка з періанальних складок або виявлення яєць за допомогою методу “липкої стрічки”. Виявлення тільки яєць не дозволяє розрізнити озброєного і неозброєного ціп’яків.
Лікування. Застосовують протиглистяні препарати (празиквантел).
Профілактика. Особиста: дотримання правил особистої гігієни, ретельна термічна обробка яловичини.
Громадська: контроль яловичини на ринках і бойнях перед продажем, попередження фекального забруднення навколишнього середовища, санітарно-просвітня робота.
