ДАРВІН ПРО ПОХОДЖЕННЯ ЛЮДИНИ ВІД ТВАРИН (БІОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ АНТРОПОГЕНЕЗУ) – ПОХОДЖЕННЯ ЛЮДИНИ
Довідник з біології
ЗАГАЛЬНА БІОЛОГІЯ
ПОХОДЖЕННЯ ЛЮДИНИ
ДАРВІН ПРО ПОХОДЖЕННЯ ЛЮДИНИ ВІД ТВАРИН (БІОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ АНТРОПОГЕНЕЗУ)
Ідею про природне походження людини поставив на наукову основу Ч. Дарвін. В книзі “Походження людини і статевий добір” (1871), проаналізувавши широкі дані порівняльної анатомії, ембріології і систематики, він прийшов до висновку про вражаючу схожість людини з тваринами, особливо з людиноподібними мавпами.
Згідно з сучасною систематикою, людину відносять до типу Хордові, підтипу Хребетні,
Доказами того, що людина відноситься до типу Хордові, служать наступні дані ембріології: закладка хорди; розвиток над хордою нервової трубки; закладка під хордою кишкової трубки, передній кінець якої (глотка) пронизаний зябровими щілинами; розташування серця на черевній стороні. Ці ознаки характерні для всіх тварин типу.
Для людини характерні основні ознаки класу ссавців: наявність молочних, сальних і пітних залоз, волосяного покриву, диференційованих зубів, лівої дуги аорти і чотирикамерного
Особливо схожа людина і людиноподібні мавпи: у них відносно велика маса головного мозку, добре розвинена кора переднього мозку з великою кількістю борозд і звивин; бінокулярний зір; загальні групи крові; протиставлення великого пальця іншим; редукція хвостового відділу хребта; наявність папілярних узорів на пальцях, долонях і стопах, нігтів на пальцях; наявність менструального циклу у самок; тривалість вагітності близько дев’яти місяців; схожість каріотипів; спільні хвороби.
Спорідненість людини і тварин підтверджується наявністю у неї рудиментів і атавізмів.
Таким чином, доказами походження людини від тварин є чотири групи фактів: 1) спільність будови людини і тварин; 2) схожість ембріонального розвитку; 3) наявність у людини рудиментів і атавізмів; 4) знайдені викопні предки людини (див. нижче).
Крім великої схожості людини з приматами, зокрема з людиноподібними мавпами, їй властиві й видові ознаки людини розумної, які відрізнять її від тварин.
По-перше, це високий ступінь розвитку головного мозку (його маса в 2-2,5 рази більше маси мозку людиноподібних мавп), особливо кора переднього мозку з великою кількістю борозд і звивин; значний розвиток тім’яних, лобових і скроневих часток, де зосереджені найважливіші центри психічної діяльності і мови. З розвитком мозку тісно пов’язана здібність до абстрактного мислення, поява свідомості й мови (наявність другої сигнальної системи). У зв’язку з розвитком мозку змінилося співвідношення лицьового та мозкового черепа – у людини значно переважає мозковий череп.
Рис. 170. Скелет людини й людиноподібних мавп: 1 – людина; 2 – горила; 3 – орангутанг; 4 – гібон.
По-друге, для людини характерне прямоходіння, що зумовило низку змін в будові скелета (вигини хребта, сплощена грудна клітина, широкий таз, склепінчаста стопа) і мускулатури (сильний розвиток м’язів пояса і найнижчих кінцівок: сідниць, ікроніжних тощо).
По-третє, для людини характерний високий ступінь протиставлення великого пальця.
Дарвін показав, що основні чинники еволюції органічного світу, тобто спадкова мінливість, боротьба за існування і природний добір, є і чинниками антропогенезу. Завдяки їм організм давньої людиноподібної мавпи зазнав низки морфологічних змін, в результаті яких виробилася вертикальна хода з вивільненням передніх кінцівок від функції пересування. Проте пояснити походження людини одними біологічними закономірностями неможливо.
