Державний капітал – специфічна підсистема заснованих на привласненні чужої праці відносин економічної власності, що розвивається в усіх сферах суспільного виробництва між вищими чиновниками державного апарату та вищими менеджерами державних підприємств і установ, з одного боку, і найманими працівниками державного сектора економіки – з іншого. Д. к. можна також розглядати як суспільну форму розвитку державного капіталізму, який у процесі взаємодії з іншими формами капіталу модифікує властиві йому відносини економічної власності.
Конкретними формами таких відносин є рівень заробітної плати, продуктивності та інтенсивності праці найманих працівників державного сектора, тривалість їх робочого дня, порівняно з працівниками недержавного сектора, розміри отримуваних пенсій та інших соціальних виплат, умов праці тощо. Матеріально-речова основа Д. к. – державні підприємства, фінансово-кредитні інститути, науково-дослідні інститути, лабораторії та отримані в них об’єкти інтелектуальної власності тощо. Ці об’єкти різною мірою виконують роль капіталу. Д. к. слід відрізняти від державного майна – пустуючих державних земель тощо, які не є
засобами виробництва, не поєднуються з робочою силою. Д. к. також відрізняється від державної власності (див. Власність державна), оскільки втілює здебільшого ту частку державної власності, яка грунтується на найманій праці, виступає суспільною формою розвитку державних підприємств. Частка Д. к. у розвинених країнах світу становить до 25 – 30% у структурі сукупного капіталу. Вона відчутно збільшувалася під час воєн за рахунок будівництва державних підприємств, об’єктів економічної інфраструктури. В останні два десятиріччя XX ст. внаслідок роздержавлення і приватизації частка Д. к. дещо скоротилася. Еволюціонуючи, Д. к. діалектично (тобто з утриманням позитивних сторін) заперечує розвиток великого монополістичного (в т. ч. олігополістичного) капіталу, що повніше формує плюралізм різних форм капіталістичної власності, створює якісно нову суспільну форму розвитку продуктивних сил, посилює стабільність економічної системи. Розвиток Д. к. свідчить, що він передусім є колективною формою капіталу, яка розвивається в інтересах великих компаній, ТНК. Д. к. у процесі свого функціонування й розвитку формує державний капіталізм – найбільш організовану й планомірну форму капіталізму, найповніше створює передумови розвинутішого суспільного способу виробництва, формує його окремі елементи в надрах сучасного капіталістичного способу виробництва.
