Додаток 10 Про затвердження Державної цільової економічної програми “Створення в Україні інноваційної інфраструктури” на 2009 – 2013 роки
ІННОВАЦІЙНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
Додаток 10
Про затвердження Державної цільової економічної програми “Створення в Україні інноваційної інфраструктури”
На 2009 – 2013 роки
Постанова № 447 14.05.2008, Кабінет Міністрів України
Кабінет Міністрів України постановляє:
Затвердити Державну цільову економічну програму “Створення в Україні інноваційної інфраструктури” на 2009 – 2013 роки (далі – Програма), що додається.
Міністерству освіти і науки, Міністерству фінансів та іншим центральним органам виконавчої влади, що визначені
Міністерству економіки включати щороку за поданням Міністерства освіти і науки визначені Програмою завдання, показники і заходи до відповідних розділів проекту Державної програми економічного і соціального розвитку України на відповідний рік.
Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої
Прем’єр-міністр України Ю. Тимошенко
ЗАТВЕРДЖЕНО
Постановою Кабінету Міністрів України
Від 14 травня 2008 р. N 447
ДЕРЖАВНА ЦІЛЬОВА ЕКОНОМІЧНА ПРОГРАМА
“Створення в Україні інноваційної інфраструктури” на 2009 – 2013 роки
Загальна частина
Утвердження інноваційної моделі розвитку – один з найважливіших системних факторів пі двищення рівня конкурентоспроможності національної економіки та національної безпеки держави.
Інноваційна інфраструктура в Україні є функціонально неповною, недостатньо розвинутою. Вона не охоплює усі ланки інноваційного процесу.
В інноваційному середовищі практично відсутні венчурні фонди та центри трансферу технологій. Не підтримується належним чином діяльність винахідників, раціоналізаторів, науковців, що мають завершені науково-технічні розробки. Не в повному обсязі використовуються освітній та науковий потенціал, насамперед вищих навчальних закладів, у сфері інформаційно-комунікаційних, високих наукоємних технологій, а також інформаційні ресурси системи науково-технічної та економічної інформації, зокрема бази даних технологій, науково-технічних досягнень.
Не визначено механізм стимулювання створення інноваційної інфраструктури.
Мета Програми
Метою Програми є створення у 2009 – 2013 роках в Україні інноваційної інфраструктури, здатної забезпечити ефективне використання вітчизняного науково-технічного потенціалу, підвищення рівня інноваційності та конкурентоспроможності національної економіки.
Прогнозні обсяги та джерела фінансування Програми зазначені у паспорті Програми, наведеному в додатку 1.
Шляхи і способи розв’язання проблеми
Інноваційна інфраструктура складається з виробничо-технологічної, фінансово-економічної, нормативно-правової, територіальної та кадрової підсистеми.
Розвиток в Україні інноваційної інфраструктури може здійснюватися за такими варіантами:
– збереження існуючого підходу до розвитку інноваційної інфраструктури;
-розвиток фінансово-економічної підсистеми інноваційної інфраструктури як недостатньо розвинутої;
-розвиток виробничо-технологічної підсистеми інноваційної інфраструктури з поступовим впровадженням окремих елементів фінансово – економічної підсистеми.
Збереження існуючого підходу до розвитку інноваційної інфраструктури призведе до появи нових проблем у сфері інноваційної діяльності та подальшої деформації структури національної економіки.
З огляду на високі комерційні ризики інвестування у зазначену сферу, значні фінансові витрати, тривалий строк окупності інвестицій необхідно забезпечити фінансову підтримку інноваційної діяльності шляхом першочергового формування фінансово-економічної підсистеми як недостатньо розвинутої.
Проте слід відзначити, що ефективність функціонування фінансово – економічної підсистеми залежить від розбудови розгалуженої виробничо – технологічної підсистеми, яка формує мережеву модель управління інноваційним розвитком на макро-, мікро – та територіальному рівні.
Виробничо-технологічна підсистема включає базову та допоміжну інфраструктуру. До базової інфраструктури належать суб’єкти, що забезпечують розвиток науково-технологічного та інноваційного потенціалу країни (науково-дослідні інститути, вищі навчальні заклади, державні лабораторії, лабораторії промислових підприємств тощо), а до допоміжної – суб’єкти, що забезпечують процеси впровадження інновацій на всіх стадіях (консультативні, інформаційні та лізингові компанії, венчурні фонди тощо).
Особливої уваги заслуговує формування допоміжної інфраструктури, оскільки порівняно з базовою вона недостатньо розвинута і комплексно несформована.
Формування цілісної виробничо-технологічної підсистеми сприятиме забезпеченню інноваційної сфери всіма видами посередницьких послуг, зокрема:
– трансфер технологій від власника наукової розробки до споживача;
– забезпечення захисту прав інтелектуальної власності;
– проведення експертизи інноваційних, науково-технічних проектів;
– надання послуг у сфері метрології, стандартизації, контролю за якістю;
– інформаційно-консультаційне забезпечення інноваційної діяльності, трансфер технологій, комерціалізація інтелектуальної власності;
– підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації підприємців у сфері інноваційної діяльності, інтелектуальної власності та трансферу технологій.
Повнота і функціональність виробничо-технологічної підсистеми забезпечить результативність інноваційного процесу та ефективне використання фінансових ресурсів.
Виходячи з викладеного, оптимальним варіантом розбудови інноваційної інфраструктури є розвиток виробничо-технологічної підсистеми із створенням окремих найважливіших елементів інших підсистем, що сприятиме створенню умов для прискореного впровадження інновацій навіть в умовах обмеження бюджетного фінансування.
Розбудова виробничо-технологічної підсистеми здійснюється за такими пріоритетами:
– створення цілісної інноваційної інфраструктури на базі наукових установ та вищих навчальних закладів;
– підтримка і розвиток інноваційних малих підприємств;
– створення інноваційної інфраструктури на регіональному рівні з одночасним забезпеченням міжрегіональної координації;
– оптимізація і розширення мережі центрів інформаційно – консультаційної підтримки інноваційної діяльності;
– розбудова інфраструктури кадрового забезпечення інноваційної діяльності.
Для розбудови виробничо-технологічної підсистеми необхідно удосконалити нормативно-правову базу, зокрема щодо відповідності вимогам цілісності, комплексності та системності у сфері науково-технологічного, інноваційного розвитку та підприємницької діяльності, а також розробити відповідне методичне забезпечення.
Для забезпечення функціонування виробничо-технологічної підсистеми створюються окремі елементи фінансово-економічної, нормативно-правової та кадрової підсистеми.
Для розв’язання проблеми необхідно виконати завдання і заходи, зазначені у додатку 2.
Очікувані результати
Виконання Програми дасть змогу:
– забезпечити функціонування інноваційної інфраструктури підтримки малого інноваційного бізнесу;
– забезпечити розвиток мережі нових елементів інноваційної інфраструктури (інноваційних центрів, центрів трансферу технологій, наукових парків, регіональних інноваційних кластерів, інноваційних бізнес-інкубаторів тощо), до якої входитимуть близько 400 одиниць, в результаті чого буде створено понад 10 тис. нових робочих місць для висококваліфікованих спеціалістів;
– збільшити до 10 тисяч кількість суб’єктів малого підприємництва, що реалізують інноваційні проекти;
– підвищити не менш як на 5 % інноваційну активність промислових підприємств;
– прискорити темпи виробництва інноваційної продукції не менш як на 20 %;
– залучити близько 7 млрд. грн. інвестицій для реалізації інноваційних проектів.
Очікувані результати виконання Програми наведені у додатку 3.
Обсяги та джерела фінансування
Фінансування Програми здійснюється за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів, а також інвестицій підприємств та організацій, грантів міжнародних організацій. Орієнтовний обсяг необхідних для виконання Програми фінансових ресурсів становить близько 280,35 млн. гривень, у тому числі за рахунок коштів державного бюджету – близько 104,25 млн. гривень.
Обсяги видатків на виконання передбачених Програмою заходів щорічно уточнюються з урахуванням можливостей державного та відповідних місцевих бюджетів.
Додаток 1. Паспорт Програми.
Додаток 2. Завдання і заходи.
Додаток 3. Очікувані результати виконання Програми.
