Домініон

Політологічний словник

Домініон (англ. dominion, від лат. dominium – володіння) – назва самоврядних частин і деяких колоній колишньої Британської імперії, які у процесі Другої світової війни і після неї стали суверенними державами і входять до складу Співдружності, очолюваної Великобританією. Главою Д. був англійський король (королева), а його представником – генерал-губернатор.

Термін “Д.” був уперше запроваджений Імперською конференцією в 1926 p., яка зазначила, що Сполучене Королівство і Д. є автономними спільнотами в рамках Британської

імперії, рівними за статусом і не підпорядковані один одному в їх внутрішніх і зовнішніх справах, але об’єднані спільною відданістю короні. Проте організація влади на кшталт Д. була запроваджена раніше: статус Д. був встановлений у Канаді в 1867 p., в Австралійському Союзі в 1901 p., у Південно-Африканському Союзі в 1910 p., в Ірландії в 1921 р. Суверенітет Д. був закріплений Вестмінстерським статутом 11 грудня 1931 р. В 1947 р. термін “Д.” було замінено терміном “член Співдружності”, що не вплинуло ні на форму організації влади в колишніх Д, ні на їхній правовий статус.

Wheare К. The statute of Westminster and Dominion Status, 5 ed. – London, 1953.

Л. Циндровська

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)


Домініон - Довідник з політології