Друзі наші менші
Урок 56. Друзі наші менші
Прочитай і перекажи текст.
МУРАШ
Вийшов малий Сергійко на прогулянку і побачив кота. Кіт сидів на лавочці й мружився на сонечко. Гарний, пухнастий, з довгими білими вусами й зеленими очима.
– Як тебе звуть? – спитав Сергійко і погладив кота-пухнастика.
– Мр-мр, – муркнув кіт. – Мене звуть просто кіт. У мене немає імені.
– Як це – немає? – здивувався Сергійко. – Негарно, коли в кота немає імені. Хочеш, я тобі подарую ім’я Мураш? Візьми його собі, я щойно
– Мур-мур! Гарне ім’я Мураш, – заспівав кіт, – тільки без хазяїна воно загубиться.
Обов’язково потрібно, щоб хтось кожен день кликав мене: “Мураш!”. Тоді всі будуть знати, що Мураш – це моє ім’я, і я прибігатиму щоразу, коли покличуть. А в мене немає хазяїна. – І кіт сумно подивився на хлопчика.
– Сергійку, Сергійку! Ходи-но обідати, – покликала мама. Хлопчик вагався, жаль було розлучатися з новим знайомим.
– Ходімо разом, Мураше, – запросив кота Сергійко, – у мене дуже добра мама.
Мама налила котові молока і погладила. Сподобалось
– Що незвичайного в історії про хлопчика і кота? Розкажи, як познайомився хлопчик з котом. Яке ім’я придумав Сергійко для кота? Чим сподобався кіт Сергійкові? Що запропонував хлопчик Мурашеві? Перекажи історію за планом.
1. Зустріч.
2. Розмова між хлопчиком і котом.
3. Пропозиція Сергійка.
Кіт, пес, вірний, пухнастий. З добрим дружись, а лихих стережись.
Запам’ятай!
Російською мовою | Українською мовою |
Только что | Щойно |
Жмуриться | Мружитися |
Потеряться | Загубитися |
Остаться | Залишитися |