Друзі наші менші

Урок 56. Друзі наші менші

Друзі наші менші

Прочитай і перекажи текст.

МУРАШ

Вийшов малий Сергійко на прогулянку і побачив кота. Кіт сидів на лавочці й мружився на сонечко. Гарний, пухнастий, з довгими білими вусами й зеленими очима.

– Як тебе звуть? – спитав Сергійко і погладив кота-пухнастика.

– Мр-мр, – муркнув кіт. – Мене звуть просто кіт. У мене немає імені.

– Як це – немає? – здивувався Сергійко. – Негарно, коли в кота немає імені. Хочеш, я тобі подарую ім’я Мураш? Візьми його собі, я щойно

його вигадав, коли ти так гарно муркотів.

– Мур-мур! Гарне ім’я Мураш, – заспівав кіт, – тільки без хазяїна воно загубиться.

Обов’язково потрібно, щоб хтось кожен день кликав мене: “Мураш!”. Тоді всі будуть знати, що Мураш – це моє ім’я, і я прибігатиму щоразу, коли покличуть. А в мене немає хазяїна. – І кіт сумно подивився на хлопчика.

– Сергійку, Сергійку! Ходи-но обідати, – покликала мама. Хлопчик вагався, жаль було розлучатися з новим знайомим.

– Ходімо разом, Мураше, – запросив кота Сергійко, – у мене дуже добра мама.

Мама налила котові молока і погладила. Сподобалось

йому в Сергійка, і він лишився у них жити. От якого друга знайшов хлопчик.

– Що незвичайного в історії про хлопчика і кота? Розкажи, як познайомився хлопчик з котом. Яке ім’я придумав Сергійко для кота? Чим сподобався кіт Сергійкові? Що запропонував хлопчик Мурашеві? Перекажи історію за планом.

1. Зустріч.

2. Розмова між хлопчиком і котом.

3. Пропозиція Сергійка.

Кіт, пес, вірний, пухнастий. З добрим дружись, а лихих стережись.

Запам’ятай!

Російською мовою

Українською мовою

Только что

Щойно

Жмуриться

Мружитися

Потеряться

Загубитися

Остаться

Залишитися

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)


Друзі наші менші - Українська мова