Думи та історичні пісні. Мистецтво кобзарів і лірників. Церковний спів
Розділ II ХУДОЖНЯ КУЛЬТУРА УКРАЇНИ XVII-XVIII СТ.
ТЕМА 2. МУЗИЧНА КУЛЬТУРА
Золотою добою українського музичного мистецтва можна вважати XVII-XVIII ст. У музиці того періоду формуються і закріплюються характерні риси, що відрізняють її від музичного мистецтва інших народів. У пісенній народній культурі великого значення набувають жанри думи та історичної пісні. Кардинальні зміни відбуваються в духовній музиці, вона відбиває могутнє відродження творчих сил українського народу.
§11. Думи та історичні пісні. Мистецтво кобзарів і лірників. Церковний
Думи
Жанр думи* притаманний лише українській національній культурі. Його появу дослідники пов’язують із козаччиною, оскільки основним мотивом дум була боротьба козаків за незалежність Батьківщини.
Уже з XV-XVI ст. історичні думи та пісні стали одним із найяскравіших явищ української народної музики.
Безпосереднім джерелом виникнення дум стала традиція історичних та величальних пісень часів Київської держави, що прославляли князів, військові походи та інші історичні події.
Залежно від змісту, думи умовно можна розподілити на цикли. Зокрема більша частина дум присвячена боротьбі з турецькими
За змістом думи подібні до історичних пісень, а за виконанням – до плачів, голосінь. Авторами дум були переважно учасники козацьких битв і походів, а виконували їх кобзарі, лірники, бандуристи речитативом у супроводі своїх інструментів.
*Дума – розгорнута музично-поетична розповідь-імпровізація в супроводі музичного інструмента (зазвичай кобзи, ліри, бандури чи торбана).
А. Безпечний. Бандурист
М. Дерегус. Дума про козака Голоту
Пам’ятник М. Богуславці. Київська обл.
За обсягом думи більші, ніж історичні пісні, складніші за будовою та відзначаються молитовною формою. Початком думи є зачин, що вказує на місце або час дії, як, наприклад, у “Думі про козака Голоту”: “Ой полем, полем килиїмським, то шляхом битим ординським, ой там гуляв козак Голота”.
Розповідь про основну подію в думі (після зачину) зазвичай дуже детальна й уповільнена додатковими епізодами, описами одягу, вчинків героїв, словами-повторами. Кінець думи присвячувався прославленню героїв.
Особливістю дум є також неподільність на строфи і нерівномірність рядків. Рядки в думі можуть бути й не заримованими, але виконується дума завжди з виразним ритмом. Таким чином, виконавець має можливість змінювати мелодію, слова, імпровізувати. Іван Франко назвав думи й історичні пісні безсмертними пам’ятками, створеними генієм самого народу.
