Дюркгейм Еміль
Політологічний словник
Дюркгейм Еміль (1858-1917) – видатний французький соціолог, творець соціології як науки. Основні твори: “Про розподіл суспільної праці”, “Правила соціологічного методу”, “Самогубство”, “Елементарні форми релігійного життя” та ін.
Е. Дюркгейм народився в незаможній родині потомственого рабина, але не став ні католиком, ні атеїстом. З юних років і до кінця життя він залишався агностиком. Постійно наголошуючи на особливій соціальній і моральній ролі релігії, Е. Дюркгейм зробив предметом своєї
У дусі “соціологізму” Е. Дюркгейм досліджував суспільне явище – самогубство і вивів його три типи: а) егоїстичне, зумовлене розривом соціальних зв’язків між індивідом та групою; б) альтруїстичне, викликане повним “розчиненням” індивіда в колективі; в) аномічне, спричинене соціальною розрухою, дезорганізацією, хаосом,
Подальші дослідження суїцидної поведінки іншими вченими підтвердили правильність висновків Е. Дюркгейма.
Е. Дюркгейм був одним з перших соціологів, які особливого значення надавали з’ясуванню природи солідарності, що об’єднує людей у певний “суспільний вид”. Суспільство, як стверджує Е. Дюркгейм, немислиме без солідарності людей, у пошуках джерел якої вчений звертається до суспільного поділу праці, який інтегрує індивідів, забезпечуючи єдність соціального організму та почуття солідарності.
Солідарність, за Е. Дюркгеймом, – це вищий моральний принцип, універсальна цінність, яку визнають усі члени суспільства. Солідарність буває двох типів: механічна, властива для доіндустріального суспільства, та органічна, притаманна індустріальному суспільству.
У суспільствах з механічною солідарністю панують норми кримінального права з репресивними санкціями, а в суспільствах з органічною солідарністю домінують норми кооперативного права з реститутивними санкціями. Ця ідея особливо актуальна в наш час.
На думку французького соціолога, відмінність між двома видами права відображає відмінність між двома видами соціальної солідарності. Історія свідчить про зменшення значення репресивного права. У традиційному суспільстві переважає репресивне, а в сучасному – реститутивне право.
Е. Дюркгейм запроваджує в науковий вжиток низку нових понять, серед яких особливе значення має поняття “аномія”, тобто стан у суспільстві, який характеризується відсутністю норм та правил регуляції поведінки індивідів, а також наявність нормативного вакууму, коли старі норми не спрацьовують, а нові ще не народилися. Такий стан є характерним для суспільств перехідного періоду, у тому числі для сучасної України.
Е. Дюркгейм дав глибокий філософський аналіз моралі та релігії, здійснив цілісний аналіз інституту сім’ї, висунувши ідею про її еволюцію через поступове відмирання функцій внаслідок розвитку самого суспільства. Моральні норми стають цементуючою силою індустріального суспільства, що здатна забезпечити високий ступінь інтеграції різноманітних соціальних структур – церкви, політичних партій, держави та ін.
Будучи професором Сорбонни, він читав лекції студентам, започаткував видання соціологічного журналу – “Соціологічний щорічник”. Загальні принципи вивчення суспільства лягли в основу структурного функціоналізму, фундатором якого є Е. Дюркгейм.
Дюркгейм Э. О разделении общественного труда. Метод социологии. – М., 1991; Захарченко М. В., Бурлачук В. Ф., Молчанов М. О. та ін. Соціологічна думка України. – К., 1996; История социологии. – Минск, 1993; История социологии в Западной Европе и США. – М., 2001; Ручка О. А., Танчер В. В. Курс історії теоретичної соціології. – К., 1995; Ручка О. А., Танчер В. В. Очерки истории социологической мысли. – К., 1992; Хто є хто в західній та вітчизняній соціології: Навчальний соціологічний словник для студентів. – Львів, 1999.
О. Чижова
