ЕКОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ
Довідник з біології
ЗАГАЛЬНА БІОЛОГІЯ
ОСНОВИ ЕКОЛОГІЇ
ЕКОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ
Середовище – вся сукупність елементів, які мають пряму або непряму дію на організми в місці їх існування. Елементи навколишнього середовища, здатні робити прямий вплив на живі організми хоча б на одній із стадій індивідуального розвитку, називаються екологічними факторами. Відповідно до поширеної та зручної класифікації вони підрозділяються на абіотичні, біотичні й антропогенні, хоча вказаний поділ до деякої міри умовний.
До числа абіотичних
Слід ураховувати, що на окремі організми та їх популяції одночасно
Ступінь впливу чинників оточуючої природи залежить від сили їхньої дії. При оптимальній силі дії даний вид нормально живе, розмножується та розвивається (екологічний оптимум, який створює найкращі умови життя). При значних відхиленнях від оптимуму як у бік підвищення, так і у бік пониження життєдіяльність організмів пригноблюється. Максимальне й мінімальне значення фактора, при яких ще можлива життєдіяльність, називаються межами витривалості (межами чутливості).
Рис. 173. Схема дії абіотичного екологічного фактора на живі організми.
Оптимальне значення фактора, як і межі витривалості, неоднакове для різних видів і навіть для окремих особин одного й того самого виду. Одні види можуть переносити значні відхилення від оптимального значення фактора, тобто мають широкий діапазон витривалості, інші – вузький. Наприклад, сосна росте на пісках і на болотах, де стоїть вода, а латаття відразу гине без води. Пристосувальні реакції організму на вплив середовища виробляються в процесі природного добору й забезпечують виживання видів.
Значення чинників зовнішнього середовища нерівноцінне. Наприклад, зелені рослини не можуть існувати без світла, діоксиду вуглецю та мінеральних солей. Тварини не можуть жити без їжі та кисню. Життєво важливі чинники називаються обмежуючими (лімітуючими); за відсутності їх життя неможливе. Обмежуюча дія лімітуючого фактора проявиться і при сприянні решти факторів. Інші чинники можуть бути відносно байдужі, наприклад, вміст азоту в атмосфері для рослинних і тваринних організмів.
Поєднання умов середовища, забезпечуючи посилене зростання, розвиток і розмноження кожного організму (популяції, виду), називають біологічним оптимумом. Створення умов біологічного оптимуму при вирощуванні сільськогосподарських культур і тварин дозволяє значно підвищити їх продуктивність.
