Економічна політика – комплекс економічних цілей і заходів держави та уряду, які забезпечують вирішення довготермінових (стратегічних) та короткотермінових (тактичних) завдань розвитку економічної системи відповідно до інтересів країни або окремих класів і соціальних груп. Е. п. базується на теоретико-методологічних засадах економічної теорії, насамперед політичної економії, на основі пізнання об’єктивних економічних законів, потреб, інтересів і цілей різних економічних суб’єктів. Основними елементами Е. п. є фінансово-кредитна,
грошова, цінова, бюджетна, податкова, науково-технічна, промислова, структурна, інноваційна, інвестиційна, аграрна, регіональна, зовнішньоекономічна політика. Крім них виділяють антициклічну, антиінфляційну, амортизаційну, антикризову, політику зайнятості, доходів тощо. Для України особливо важливе значення в сучасних умовах має проведення науково обгрунтованої податкової, структурної, аграрної, інвестиційної, інноваційної, регіональної, зовнішньоекономічної, а також політики роздержавлення, приватизації і деприватизації. Разом з іншими напрямами вони формують істотно нову Е. п. її стрижнем повинна стати побудова народної економіки, що грунтується на принципах демократизації всіх форм власності, їх реального плюралізму і конкурентності, домінуванні трудової колективної власності тощо (див. Народна економіка).
