Економіка соціально-ринкового типу (соціально орієнтована ринкова економіка) – економічна система, заснована на пануванні колективних та індивідуальних (приватних) типів і форм капіталістичної власності (трудової і нетрудової), в якій органічно поєднані державне регулювання макро – та мікроекономічних процесів з монополістичними і ринковими важелями саморегулювання за переважання перших, домінування соціального над ринковим (див. Економіка змішана). Соціальною в Е. с.-р. т. є передусім розгалужена система соціального захисту широких
верств населення у формі державних витрат на розвиток освіти, охорони здоров’я, навколишнього середовища, перекваліфікації працівників, виплати пенсій, пільг безробітним тощо (див. Бюджетна система). Модель Е. с.-р. т. теоретично обгрунтували західнонімецькі вчені А. Мюллер-Армак, Л. Ерхард та В. Ойкен. Водночас цю концепцію розробляли німецькі економісти Ф. Бем, О. Рюстов, В. Репке. Одним з найважливіших критеріїв Е. с.-р. т. (поєднання соціального з ринковим) є, на думку Л. Ерхарда, досягнення такого господарського порядку, що діє з найвищою ефективною активністю, коли відповідно до зростання продуктивності праці знижуються
ціни, підвищується реальна заробітна плата, соціалізація прогресу і розподілу прибутків. Е. с.-р. т. передбачає такий механізм розподілу доходу, який усуває надмірне збагачення на одному полюсі та зубожіння на іншому. Основним засобом впровадження цього механізму є перерозподіл національного доходу через державний бюджет, зокрема соціальні витрати держави, а також відповідна податкова політика. В останні чотири десятиріччя XX ст. Е. с.- р. т. значною мірою трансформувалось у змішану економіку. В Україні, незважаючи на проголошення пріоритетності моделі Е. с.-р. т., домінують приватна капіталістична власність і ринкові механізми.
