Етнополітологія
Політологічний словник
Етнополітологія – наука, яка вивчає політичну суб’єктність (шляхи і способи участі у політичному житті суспільства) етнонаціональних утворень (етносів, націй, національних (етнічних) меншин тощо); їх взаємовідносини між собою, з державою та її органами. Е. як академічна наука та навчальна дисципліна здійснює теоретичне осмислення етнополітичних процесів, закономірностей, тенденцій їх розвитку, в тому числі методологічні й теоретичні засади етнополітики (практичної політики держави щодо регулювання міжнаціональних,
Е. як нова наука виникла на початку 70-х років XX ст. і веде свій початок від праць американських вчених М. Паренті, Дж. Ротшильда, що були опубліковані наприкінці 60-х років минулого століття. Становлення Е. стало науковою реакцією на загострення національного питання у всесвітньому масштабі. А оскільки у світі фактично не існує однонаціональних країн, етнічні процеси стали важливими для всіх суспільств.
Це виявилося, зокрема, в Канаді (особлива позиція французьких жителів провінції Квебек), у Чехословаччині, Туреччині, Іраку, багатьох багатоплемінних державах Африки. Етнічна напруженість
Етнічні проблеми, необхідність дієвої реакції на них набули глобального характеру. Наприклад, за даними Д. Райта, у війнах та збройних конфліктах 1984-1998 рр. питома вага етнічного фактора становила половину (15 із 30), тоді як за увесь період Нового часу (з 1496 по 1983 р.) тільки 86 із 240 війн характеризувалися тією чи іншою етнічною нетерпимістю. Це засвідчує, що у перспективі відсоток етнічних збройних конфліктів збільшуватиметься.
Підтвердженням цієї тенденції стали події у Казахстані; у Нагорному Карабаху; у Грузії; в країнах Балтії; на Північному Кавказі. Активним суб’єктом процесів, що відбуваються на пострадянському просторі, стали раніше депортовані народи, стосовно яких здійснюється реабілітаційна політика.
Е. належить до наук, які осмислюють, з одного боку, етнічну, а з іншого – політичну дійсність. За змістовим аспектом вона діалектично об’єднує (синтезує) дві важливі суспільствознавчі науки: етнологію (науку про етноси) і політологію (науку про політику).
Крім того, Е. тісно пов’язана з етнографією – наукою про народи (етноси) світу, яка концентрує увагу на розробці проблем етно – і націогенезу, етнічної історії, традиційно-побутової культури, народних знань, побуту, народного мистецтва; етноархеологією – накою, що вивчає матеріальну культуру народів; етнічною демографією – наукою, що досліджує проблеми відтворення етносів, – етнічної специфіки народжуваності, смертності, сім’ї тощо; етнічною психологією – наукою, що зосереджена на вивченні етнічної особливості психіки людей, етнічного характеру, закономірностей формування та функціонування етнічної самосвідомості, етнічних установок, стереотипів; етносоціологією – наукою, що здійснює порівняльний аналіз різних етнічних груп та їх класифікацію, досліджує важливі явища культури різних етносів, взаємообумовленість змін у культурі, зокрема мові, побуті, етнічних орієнтаціях, закономірності й особливості міжетнічних стосунків; етнічною історією – наукою, яка розглядає розвиток етносу від часів свого виникнення до нинішнього стану (етногенез); етнолінгвістикою – наукою, що осмислює взаємовідносини етносів і мови, вплив мови на етнічний розвиток; етнічною антропологією – наукою, яка вивчає біологічні особливості людини.
Існує також тісний взаємозв’язок між Е. і етноекологією (вивчає взаємовідносини етносів з природним і тваринним світом) та етноекономікою (наукою, що досліджує економічну діяльність етносів, їх господарську специфікацію, етнічні особливості праці, зайнятості тощо).
Дослідженням етнічних особливостей мистецтва займається етномистецтвознавство, виховання – етнопедагогіка, лікування – етномедицина.
Зазначені науки мають важливе значення для розвитку та функціонування Е., оскільки формують її інформаційно-джерельну базу, створюють основу для теоретичних висновків та узагальнень.
Засновники Е. її предметну сферу пов’язували з тією частиною суспільної діяльності, яка охоплює взаємодію етносів і політики, вплив етнічних спільностей людей на їх політичну поведінку і політику загалом. Зокрема, М. Паренті під предметом Е. розумів аналіз взаємозв’язку етнічної ідентифікації і політичного вибору. Дж. Ротшильд предмет Е. визначав як політичний зріз, політичний зміст етнічної дійсності. Головне питання етнополітологи за П. Ван ден Бергом – це взаємовідносини держави з етнічними групами, маючи на увазі при цьому політичні феномени етнічної природи або етнічного забарвлення, що спостерігаються у політичних системах різних країн світу.
Антонюк О. Етнополітологія як наука та її зв’язок з етнополітикою // Персонал. – 2004. – N81; Абдулатипов Р. Г. Этнополитология. – СПб., 2004; Картунов О. В. Вступ до етнополітологи: Наук.-навч. посіб. – К., 1999; Марченко Г. И. Этнополитология как наука // Социально-политический журнал. – 1994. – № 3/6; Содохин А. П. Этнология: Учебник. – М., 2000; Тощенко Ж. Г. Социология: Общий курс. – 2-е изд., доп. и перераб. – М., 2001.
О. Антонюк
