ЕВОЛЮЦІЯ ПОГЛЯДІВ НА ПРЕДМЕТ ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ
УРОК № 3. ЕВОЛЮЦІЯ ПОГЛЯДІВ НА ПРЕДМЕТ ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ
Мета уроку: з’ясувати визначення поняття “економіка як наука”; навчити характеризувати економічні устрої суспільства різних історичних періодів і порівнювати їх та наводити приклади економічних явищ, що відбуваються на рівні родини, регіону, країни; пояснювати, навіщо людині необхідно вивчати економіку; виховувати толерантне ставлення до точки зору однокласників.
Основні поняття: меркантилізм, фізіократизм, класична політична економія, марксизм, маржиналізм, неокласицизм,
Тип уроку: урок засвоєння нових знань.
ХІД УРОКУ
I. Організаційний момент
II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів
Проведення вступного тестування: “Чи знаєте ви, що таке ринкова економіка?”
III. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності учнів
Слово вчителя
Економіка є однією з найдавніших наук, що вивчає одну зі сфери життя як окремої людини, так і суспільства в цілому.
Економічне мислення виникло на ранніх стадіях розвитку людського суспільства. Його формування пов’язане з об’єктивною необхідністю в пізнанні мотивів діяльності
IV. Вивчення нового матеріалу
Робота зі схемою
– Розглянемо схему розвитку економіки як науки.
Розповідь учителя
Нерідко стверджують, що економічна наука порівняно молода, зокрема, в університетах її почали вивчати лише в період новітньої історії. Насправді економічна наука сягає дохристиянської доби, її коріння можна віднайти в працях мислителів Давньої Греції, Риму, Єгипту та Китаю.
Так, у творах давньогрецьких мислителів можна виявити досить важливі економічні ідеї та міркування на господарські теми, які відображали ознаки натурального господарства, що грунтувалося на праці рабів.
Термін “економіка” походить від грецьких слів “ойкос” (господарство) та “номос” (учення). Тобто економіка – наука про управління господарством. Уперше він був використаний при описі організації домашнього господарства в маєтку рабовласника.
Повідомлення учня
Економічна теорія вперше виникла в античному суспільстві як економія – наука про домашнє господарство. Її метою було виховання гідних громадян. Термін “економія” вперше запропонував Ксенофонт. У ІУст. до н. е. він написав працю про правила ведення домашнього господарства – “Ойкономія”. Зустрічається цей термін і в працях Аристотеля (384-322 pp. до н. е.) у межах учення про справедливість. Аристотель розрізняв два види господарської діяльності: економію – господарство заради самозабезпечення, хремастику (“хрема” – майно, володіння) – господарство з метою збагачення. Він уважав справедливою економію, засновану на натуральному господарстві, оскільки саме вона складала основу античного господарства. До економії Аристотель зараховував і роздрібну торгівлю, оскільки в ній, на його думку, вирішальну роль відігравало задоволення потреб.
Мислителі стародавнього світу намагалися з’ясувати головні засади економічного розвитку. Вони знали й аналізували такі явища, як обмін, гроші, торгівля, власність, багатство.
Запитання вчителя
– Яким було виробництво в рабовласницькому суспільстві? (Урабовласницькому суспільстві виробництво було натурального типу: вироблені продукти переважно споживалися всередині господарства, а не продавалися за його межами.)
Слово вчителя
Економічна наука як система знань про сутність економічних процесів та явищ почала складатися лише в XVI-XVII ст., коли ринкове господарство почало набувати загального характеру.
Повідомлення учнів
1. Меркантилізм. Прибічники цієї школи основним джерелом багатства вважали сферу обігу, торгівлю, а саме багатство ототожнювали з накопиченням металевих грошей (золотих і срібних). Погляди представників цієї школи відбивали інтереси торгової буржуазії в період первісного нагромадження капіталу та розвитку зовнішньої торгівлі. Представники – А. Монкретьєн, Т. Манн, Д. Юм.
2. Фізіократи. На відміну від меркантилістів, перенесли акценти дослідження зі сфери обігу безпосередньо у сферу виробництва. Джерелом багатства вважали тільки працю в сільськогосподарському виробництві. Уважали, що промисловість, транспорт і торгівля – безплідні сфери, а праця людей у цих сферах лише покриває витрати на їхнє існування і не є прибутковою для суспільства. Представники – Ф. Кене, А. Тюрго, В. Мірабо, Д. Юре.
3. Класична політична економія. Засновники – У. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо – зосереджують увагу на аналізі економічних явищ і закономірностей розвитку всіх сфер суспільного виробництва, прагнуть розкрити економічну природу багатства, капіталу, доходів, кредиту, обігу, механізму конкуренції. Саме вони започатковують трудову теорію вартості, а ринок розглядають як саморегульовану систему.
4. Марксизм, або політична економія праці. Засновники цього напряму К. Маркс і Ф. Енгельс досліджують систему законів капіталістичного суспільства з позицій робітничого класу. Продовжуючи дослідження трудової теорії вартості, зробили аналіз розвитку форм вартості, запропонували свою концепцію додаткової вартості, грошей, продуктивності праці, відтворення, економічних криз, земельної ренти. Прихильники вчення К. Маркса вважають конкурентну ринкову економіку нестабільною, утіленням хаосу та несправедливості. Ринки, на їхню думку, породжують несправедливий розподіл доходів.
5. Маржиналізм – теорія, яка пояснює економічні процеси і явища, виходячи з універсальної концепції використання граничних величин, які характеризують не внутрішню сутність самих явищ, а їхню зміну у зв’язку зі зміною інших явищ. Маржиналізм використовує кількісний аналіз, економіко-математичні методи і моделі, в основі яких лежать суб’єктивно-психологічні оцінки економічних дій індивіда. Представники – К. Менгер, Ф. Візер, У. Джевонс, JI. Вальрас.
6. Неокласицизм досліджує та розвиває ідеї класичної політекономії з урахуванням сучасних умов. Заперечує необхідність утручання держави в економіку, розглядає ринок як саморегульовану економічну систему, здатну самостійно встановити необхідну рівновагу між сукупним попитом і сукупною пропозицією. Засновники теорії – А. Маршалл і А. Пігу. Послідовники – JI. Мізес, Ф. Хайєк, М. Фрідмен, А. Лафферт.
7. Монетаризм – теорія, яка пропонує відмову від активного втручання держави в економіку і приписує грошовій масі, що
Перебуває в обігу, роль визначального фактору у формуванні економічної кон’юнктури, розвитку виробництва і зміні обсягів ВНП. Засновник теорії – М. Фрідмен.
8. Кейнсіанство – одна з провідних сучасних теорій, яка обгрунтовує об’єктивну необхідність активного втручання держави в регулювання ринкової економіки. Засновник – Д. М. Кейнс.
Розповідь учителя
Українські вчені також активно долучалися до процесу розвитку економічної науки. Прихильником і послідовником А. Сміта був син закарпатського священика М. А. Балудянський (1769-1847), якого можна назвати першим українським професійним економістом. У своїй праці “Економічна система” обгрунтовує принципи й основи розбудови національної економіки з позицій вільних ринкових відносин.
У розвитку економічної науки велика заслуга належить видатному українському вченому М. І. Туган-Барановському, який зробив значний внесок у розвиток теорії кооперації, грошового обігу, у критику економічних доктрин марксизму.
Як ми бачимо, сучасна економічна наука вивчає поведінку людей як суб’єктів господарювання на всіх рівнях економічної системи в процесах виробництва розподілу, обміну та споживання економічних благ і з метою задоволення потреб за обмеженості ресурсів сім’ї, підприємства (фірми), суспільства в цілому.
V. Закріплення нових знань і вмінь учнів
Побудова грона
– Побудуйте гроно економіки як науки.
Методичні рекомендації. Стратегія “гронування” спонукає учнів вільно і відкрито розмірковувати на певну тему. Учні виконують роботу індивідуально. Починати гронування слід із написання центрального слова (поняття) посередині аркуша паперу (дошки). Навколо нього записувати слова й фрази, які спадають на думку з обраної теми. Коли запас ідей вичерпано, потрібно встановити зв’язки між поняттями. Таким чином, утворюється гроно.
Запитання для учнів
– Які приклади ви можете навести, використовуючи знання з географії та інших предметів, що підтверджували б основні тези фізіократів або ж суперечили їм.
Пропонована відповідь
На підтвердження основних положень теорії фізіократів можна навести приклади розвинутих країн – Канади, Австралії та інших, – високий рівень економічного розвитку яких значною мірою визначається дуже великими запасами природних ресурсів. Але можна навести і приклади країн, що є надзвичайно бідними на природні ресурси й у той же час досягли дуже високого рівня економічного розвитку. Це, наприклад, Японія. Доречно буде згадати деякі країни, які є дуже багатими на природні ресурси й у той же час рівень їхнього економічного розвитку не є настільки високим. Це, наприклад, Росія.
Висновок. Деякі положення теорії фізіократів залишаються актуальними й у наш час, хоча сьогодні ми можемо стверджувати, що є дуже велика кількість інших факторів, крім забезпечення природними ресурсами, які визначають рівень економічного розвитку країни.
VI. Підсумок уроку
VII. Домашнє завдання
Опрацювати відповідний матеріал підручника.
