Феодалізм
Політологічний словник
Феодалізм (від лат. feudum – феодальне володіння) – термін виник у Франції в XVII ст. для позначення середньовічного права. В науковий вжиток цей термін запровадив у XIX ст. французький історик Ф. Гізо. Основними рисами феодальної системи, з погляду Ф. Гізо, є поєднання суверенної верховної влади із землеволодінням, умовний характер земельної власності й наявність чіткої васальної ієрархії. В західній історіографії феодальна система розглядається як специфічний західноєвропейський феномен з особливими формами феодальної
У радянській історіографії Ф. розглядався як суспільно-економічна формація, що базується на особистій і поземельній експлуатації залежних селян пануючим класом феодалів. У всесвітньо-історичному розвитку людства Ф. є формацією, що йде за рабовласницьким
Феодальна система домінувала в Європі з VIII ст. до буржуазних революцій XVI – XVII ст., а в Японії і деяких країнах Азії навіть довше.
Окремі західноєвропейські мислителі (X. Ортега-і-Гассет та ін.) вважали, що саме в рамках Ф. вперше були створені передумови для становлення в період нового часу автономії людини, умови для створення європейських національних держав.
Проблемы генезиса капитализма в Западной Европе. – М., 1970; Проблемы феодализма. – М., 1975; Черепнин Л. В. Вопросы методологии исторического исследования: теоретические проблемы истории феодализма. – М., 1981.
Р. Марутян
