Фізичні величини та їх вимірювання
2. Фізичні величини та їх вимірювання
Фізична властивість – це ознака, якою фізичне тіло, речовина або явище відрізняється від іншого тіла, речовини або явища.
Фізична величина – це кількісна характеристика тіла, яка визначає його фізичні властивості.
Виміряти фізичну величину – це означає порівняти її з фіксованим значенням (еталоном) цієї величини, яке взято за одиницю вимірювання.
Вимірювання – це знаходження фізичної величини за допомогою засобу вимірювання.
Засоби вимірювання є двох видів – міри та вимірювальні
Міра – це прилад, який має відтворювати одне або кілька значень величини (наприклад, лінійка відтворює кілька розмірів об’єму – це міра об’єму. У мензурці значення вимірюваного об’єму встановлюється за поверхнею рідини). Міра має шкалу.
Вимірювальний прилад – це засіб вимірювання, в якому значення фізичної величини визначають за відліковим пристроєм.
Відліковий пристрій – шкала з покажчиком. У різних вимірювальних приладах може бути у вигляді прямої, кола або дуги. Шкала може бути нерухомою з рухомим покажчиком чи рухомою з нерухомим покажчиком, індикатором.
Шкала
Покажчик (стрілка або цифровий індикатор) – частина відлікового пристрою, положення якої відносно рисок шкали показує значення вимірюваної величини.
Засоби вимірювання мають свої характеристики.
Основні з них:
– призначення (яку величину вимірює);
– одиниця вимірювання;
– межі вимірювання (початкова – нижня межа і кінцева – верхня межа значення вимірюваної приладом величини);
– поділка шкали – проміжок (довжина інтервалу) між двома сусідніми рисками шкали;
– ціна поділки шкали – різниця між верхньою (ВМ) і нижньою (НМ) межами або між більшим (Б) і меншим (A) значеннями найближчих оцифрованих рисок шкали, поділена на кількість (n) проміжків (інтервалів) між ними;
– похибка приладу.