Форфетування (франц. forfait – угода, підряд) – форма перетворення комерційного векселя в банківський, що передбачає кредитування експорту через купівлю без обороту на продавця комерційних векселів та інших боргових зобов’язань у зовнішньоторговельних угодах. Продавцем переважно є експортер, який виконує зобов’язання за контрактом і намагається інкасувати розрахункові документи імпортера з метою отримання готівки, уникнення кредитного ризику і поліпшення ліквідності (через звільнення балансу від частини дебіторської заборгованості).
Покупцем, як правило, є банк або спеціалізована компанія. Якщо імпортер (платник) не є першокласним боржником, то покупець (форфетер) вимагає безумовної гарантії платежу від банку країни імпортера за борговими зобов’язаннями, що купуються. Ф. для імпортера є дорогою формою кредитування, оскільки він отримує кредит через посередників – експортера (коли вперше здійснюється продаж боргового зобов’язання) або форфетера (покупця) – якщо боргове зобов’язання продається повторно на вторинному ринку. Внаслідок цього різниця у ступені кредитного ризику впливає на розмір відсоткової ставки, за якою боргові
зобов’язання враховуються форфетером. Кредитування таких операцій здійснюється на термін від 1 до 7 років. Ф. спочатку здійснювали комерційні банки, а в 60-х XX ст. – спеціалізовані кредитні інститути. Найпоширенішим воно є в країнах з недостатньо розвиненою системою державного кредитування експорту.
