Форма права
Форма права – спосіб внутрішньої організації, а також спосіб зовнішнього вияву правових (юридичних) норм, який засвідчує їхню державну загальнообов’язковість. Розрізняють Ф. п. внутрішню – спосіб внутрішньої організації змісту, інтегрування елементів норми (тобто її структура) і Ф. п. зовнішню – спосіб її об’єктивації, матеріальної фіксації (тобто так звані джерела права). Є такі види зовнішньої Ф. п.: правовий звичай – санкціоноване (забезпечуване) державою звичаєве правило поведінки загального характеру; правовий прецедент
Крім типу права, на зовнішню Ф. п. впливають також інші соціальні явища, фактори: внутрішньо суспільна ситуація, історичні, національні, культурні традиції, рівень політичної і правової культури, стан правосвідомості, юридичної науки тощо, тому у кожному типі права використовується, як правило, кілька його форм. Ф. п. здатна впливати певною мірою на тип права, тобто на його соціальну сутність.