Фрідмен (Friedman) Мілтон (н. 1912) – американський економіст, лідер монетаристської течії, лауреат Нобелівської премії “за досягнення в галузі аналізу, споживання, історії грошового обігу і розробки монетарної теорії, а також за показ складності стабілізаційної політики” (1976). Народився в м. Бруклін (Нью-Йорк), закінчив університет Рапперса. В 1962- 1967 знову викладач Мінесотського та Чикагського ун-тів, у різні роки був економічним радником трьох президентів США. Ф. розглядав економічну теорію як певну сукупність висновків, які можуть бути використані
для отримання правильних прогнозів про наслідки змін зовнішніх умов, а отже, спрощено характеризував її. Стояв на засадах позитивної економічної теорії, хоча повністю не відкидав і нормативну. Ф. як лідер монетаризму значну увагу приділив теорії грошей в економіці, проте дотримувався при цьому мінової та кількісної концепцій грошей, але водночас розглядав їх на рівні мікроекономіки. На відміну від представників кейнсіанської теорії, М. доводив значення не інфляційного зростання грошової маси для стабільності цін. Конструктивною є його ідея про зв’язок між свободою підприємництва і економічною та політичною
свободою суспільства. Водночас хибною є його ідея про недоцільність державного втручання в економіку (крім підтримки постійних темпів зростання грошової маси, забезпечення обороноздатності країни), оскільки це загрожує вільному ринку (існування такого ринку є однією з найважливіших економічних догм західної економічної думки і концепції Ф. зокрема), про недоцільність надання США економічної допомоги іншим країнам, що нібито сприяє посиленню централізованого контролю держави над економікою та ін. Антисоціальною є його концепція “природного рівня безробіття”. Щодо діяльності підприємців за умов вільної конкуренції Ф. дотримується концепції природного відбору, а отже, переносить закони природи на розвиток суспільства. Загалом у працях Ф. втілюються основні недоліки монетаризму (див. Монетаризм).
