Генеральна угода про тарифи і торгівлю (ГАТТ) – багатостороння міждержавна угода пре основні норми митної політики з метою втілення в життя ідеї свободи торгівлі через поетапне зниження мита, скасування імпортних квот, усунення інших нетарифних перешкод у міжнародному товарообміні через консультації й багатосторонні переговори на основі рівності країн – учасниць. Заснована 30.Х.1947 підписанням 23 країнами генеральної угоди про режим торгівлі й торговельну політику. Вищий орган ГАТТ – сесії організації, які відбуваються раз на рік,
у міжсесійний період – Рада представників, яка проводить вісім – десять сесій на рік. Поточну діяльність обслуговує Секретаріат ГАТТ, що знаходиться в Женеві. Багатосторонні торговельні переговори – основний вид діяльності ГАТТ. Оскільки вони можуть тривати не один рік, то отримали назву “раундів”. За час існування цієї організації проведено вісім раундів. Результат переговорів восьмого Уругвайського раунду – угода про зниження митних тарифів, внаслідок чого загальний обсяг митного оподаткування знижується до 3%. Досягнуто домовленості про зменшення на 20-30% митних тарифів у слаборозвинених країнах,
про визнання “законними” субсидій, пов’язаних з охороною довкілля, розвитком регіонів, а також субсидій, що не перевищують 1% загальної вартості товару. Члени ГАТТ 1995 ухвалили створити на її базі Світову організацію з торгівлі (СОТ). СОТ, в яку тоді входило 119 країн світу, частка яких перевищувала 90% загальносвітового товарообороту, почала діяти з 1.1.1995 як міжнародна юридична особа (ГАТТ такого статусу не мала). Містить три головні угоди: Генеральну угоду про тарифи і торгівлю, Генеральну угоду про послуги, Угоду про охорону прав інтелектуальної власності. Рішення в СОТ приймаються голосуванням. У Конференції міністрів і в Генеральній раді кожна країна – учасниця має лише один голос. Рішення (угода) вважається прийнятим, якщо за нього віддано не менше двох третин голосів. Зважаючи на економічну доцільність перебування у СОТ (членство країни в організації відкриває її резидентам гарантований доступ до ринків всіх країн – учасниць, надійніше захищає резидентів від антидемпінгових процесів, поліпшує інвестиційний клімат всередині самої країни тощо) і прагнучи цивілізовано розвивати зовнішньоекономічні відносини, Україна подала заяву про прийняття її до цієї міжнародної економічної організації. Водночас вступ до СОТ має певні негативні наслідки – значно прискорює банкрутство неконкурентоспроможних підприємств, а отже, збільшує армію безробітних, звужує обсяги внутрішнього ринку тощо. Переговори між Україною і СОТ тривають з 1995, а вступ відбудеться 2005 – 2006 рр.
