Героїчний епос і рицарська культура
РЕЛІГІЙНЕ ТА КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ ЄВРОПИ
§ 9. Середньовічна культура Західної Європи
5. Героїчний епос і рицарська культура
Наприкінці раннього Середньовіччя з’являються перші записи героїчного епосу, який досі побутував тільки в усній творчості. Героями народних оповідей були переважно воїни, які відважно боронили свою землю і народ. У цих творах переплелися два світи: реальний і казковий. Герої часто перемагали з допомогою чарівних сил.
У X ст. записали стародавній германський епос “Поема про Беовульфа”.
Вершиною французького героїчного епосу є “Пісня про Роланда”. В основі розповіді – невдалий похід Карла Великого в Іспанію, коли загін його війська було розбито басками. В епосі невідомий
Середньовічні танцюристи. Мініатюра з рукопису 1109 р.
Ріг Оліфант, подарований Роландові Карлом Великим Ілюстрації сучасного українського художника С. Якутовича до епосу “Пісня про Роланда”
Рукавичка – один із символів васальної залежності
У кожного народу є герой-богатир, возвеличений у епосі: у іспанців – Сід (“Пісня про мого Сіда”), у німців – Зігфрід (“Пісня про Нібелунгів”), у сербів – Марко Королевич (цикл пісень про Марка Королевича) тощо.
У героїчному епосі відтворено й збережено історію, думки та помисли народу. Найкращі риси героїв – мужність, відважність, патріотизм, вірність – були сучасникам зразком для наслідування і водночас уособлювали воїнський кодекс честі, притаманний рицарській культурі.
На XI-XIII ст. припадає розквіт рицарської літератури. Так, на півдні Франції в Провансі набула поширення лірична поезія трубадурів. Серед трубадурів було багато рицарів, які жили при дворах могутніх сеньйорів. Тому цю поезію ще називають куртуазною (придворною). В її основі – культ Прекрасної дами. Згідно з ним, рицар звеличує даму свого серця, оспівує її вроду та чесноти і зобов’язується їй служити. На честь благородної дами вершили ратні подвиги, влаштовували турніри тощо.
До нас дійшли імена багатьох трубадурів. Визнаним майстром з-поміж них вважається Бернарт де Вентадорн. Цікаво, що куртуазну поезію складали й жінки: серед майже п’яти сотень поетів-трубадурів було тридцять жінок.
Куртуазна лірика швидко поширилася по всій Європі. На півночі Франції її творили трувери, у Німеччині – мінезингери, знаною вона була в Італії та на Піренейському півострові.
У XII ст. з’являється ще один літературний жанр – рицарський роман. Його типовим героєм є мандрівний рицар, який свідомо йде на подвиги й пригоди заради слави, морального вдосконалення та на честь своєї дами. Спочатку виникають віршові романи, а згодом – прозові.
Перші романи такого типу виникли під впливом кельтських легенд і переказів про мужнього короля Артура та його хоробрих рицарів Круглого столу. До найпопулярніших у середньовіччі належить рицарський роман “Трістан та Ізбльда”, у якому зображено трагічне кохання королівського небожа Трістана та королеви Ізольди Золотокосої.
Рицарська література сприяла розвиткові світської середньовічної культури.
