ГІГІЄНА СОЦІАЛЬНА (СОЦІАЛЬНА САНІТАРІЯ)

Соціологія короткий енциклопедичний словник

ГІГІЄНА СОЦІАЛЬНА (СОЦІАЛЬНА САНІТАРІЯ) – один з напрямів розвитку масових емпіричних обстежень населення Європи XIX ст.

У результаті диференціації демогр. і статист. досліджень, започаткованих представниками “школи політ, арифметиків” та “описової школи статистики”, у XIX ст. відбувається своєрідна спеціалізація емпіричних досліджень у двох основних напрямах – “соціальна гігієна” та “моральна статистика” Проте цей поділ досить умовний: дослідники часто вивчали

як питання Г с,, так і “моральної статистики”.

Метою обстежень Г. с. були доповнення до офіційних даних, їх конкретизація та розробка рекомендацій для прийняття рішень на рівні урядів, місцевих адміністрацій чи діяльності благодійницьких організацій.

Дослідження Г. с. зосередились найперш на вивченні матеріально-побутових, санітарно-гігієнічних умов життя й праці, стану здоров’я, медичного обслуговування, особистої гігієни, смертності трудящих і т” ін. Об’єктом Г. с. були здебільшого незаможні верстви міського населення, а її розвиток був обумовлений зростанням інтересу громадської думки до

життя низів, обмеженістю офіційної інформації з цих питань, спробами благодійницьких, філантропічних організацій та окремих ентузіастів поліпшити умови життя і праці бідних, особливо люмпенізованих верств. Під впливом соціал-дарвіністських, євгеністських, психол. та ін. концепцій розуміння соціального життя робились спроби змінити його на краще, спрямувати розвиток гострих соціальних проблем у бік подолання їх небажаних чи соціально небезпечних наслідків (епідемії, венеричні, психічні захворювання, алкоголізм, зростання кількості людей з розумовими дефектами та ін.). Це виявилося у розумінні соціального здоров’я як сумарного арифметичного наслідку індивідуального стану, тоді як глибинні соціальні детермінанти цих явищ залишались поза увагою. Позитивний резонанс досліджень Г. с. знайшов прояв у моральному засудженні тяжких умов життя бідноти, експлуатації дитячої праці, спонуканні громадською думкою парламентів та урядів до певних практ. кроків для зміни такого становища.

В Англії дослідження Г. с. (соціальної санітарії) започаткував Дж. Кей-Шаттлуорт своєю працею “Моральні та фізичні умови життя текстильних робітників Манчестера” (1832), де він описав стан здоров’я, матеріальні та санітарні умови життя робітників. У Франції питаннями Г. с. займались Л. Віллерме (“Обстеження фізичного й морального стану робітників на паперових, вовняних і шовкових мануфактурах”, 1840), О. Паран-Дюшатле (“Соціальна гігієна”, 1834). Проблемами Г. с. займались Е. Чадуїк (Англія), Р. Вірхов (Німеччина) та ін.

Пізніше проблеми і дані досліджень Г. с. стали предметом концептуального осмислення і сприяли поєднанню, інтеграції емпіричного і теорет. у соціол. дослідженні як єдиного пізнавального процесу.

Численні проблеми Г. с. залишаються актуальними і в сучасному суспільстві (бідність, соціальна незахищеність, умови життя людей, соціальне здоров’я та ін.). Представники Г. с. запроваджували і широко послуговувалися різноманітними методами і технікою збору емпіричних даних.

(1 votes, average: 5.00 out of 5)

ГІГІЄНА СОЦІАЛЬНА (СОЦІАЛЬНА САНІТАРІЯ) - Довідник з соціології

Related posts: