Гуманітарна політика
Політологічний словник
Гуманітарна політика – система цілей і засобів їх досягнення політичними і державними інститутами з управління та регулювання духовної сфери суспільства.
Йдеться про культурну, етнонаціональну, освітню, наукову, інформаційну та інші види політики, спрямовані на всебічний розвиток людини як особистості, забезпечення її конституційних прав і свобод.
Гуманітарна політика тісно пов’язана з правовою, економічною та соціальною політикою держави.
Скажімо, якщо ми говоримо про забезпечення культурних
Гуманітарна політика розрізняється цілями, змістом, спрямованістю, формами і методами здійснення, результатами.
Цілями гуманітарної політики у демократичній, правовій державі можуть бути консолідація титульної нації та національних меншин, усіх соціальних груп на засадах гуманізму, всебічного розвитку людини та забезпечення її культурних, національних, освітніх потреб.
У тоталітарному
За змістом можна виокремити гуманітарну політику гуманну і антигуманну, за спрямованістю відповідно – демократичну і тоталітарну.
Якщо розглядати форми і методи реалізації гуманітарної політики, то вона може здійснюватися шляхом не насильства, толерантності або через насильство та репресії.
Аналогічно до цього можна розглядати й результати: злагода, співпраця, єдність або напруга, конфронтація, конфліктність.
Вищою метою гуманітарної політики, зокрема української держави, має бути створення умов для повноцінного культурного, національного, соціального розвитку особистостей, соціальних груп та суспільства в цілому на основі реалізації прав людини, усіх народів і етносів у складі єдиної багатонаціональної держави.
Брегеда А. Ю. Основи політології. – К., 1997; Бабкин В., Селиванов В. Народ и власть. – К., 1996; Власть. Очерки современной политической философии Запада. – М., 1989.
В. Бебик
