Гумплович (Gumplowicz) Людвіг

Політологічний словник

Гумплович (Gumplowicz) Людвіг (09.03.1838, Краків – 19.08.1909, Грац) – польський та австрійський соціолог і правник. Навчався у Кракові та Відні. До 1875 р. займався викладанням і науковою роботою у Кракові. З 1876 р. – доцент, з 1882 р. – професор університету у Граці, представник соціального дарвінізму. В сучасній зарубіжній політології вважається основоположником теорії соціального конфлікту. У своїх працях “Раса та держава. Дослідження про закон формування держави” (1875), “Державне право і соціалізм” (1881), “Боротьба

рас” (1883), “Основи соціології”” (1885), “Система соціології” (1887), “Соціологія державної ідеї” (1892), “Соціологія і політика” (1892), “Загальне вчення про державу” (1897), “Історія державних теорій” (1905) учений спирався на загальну методологію І. Канта, але також багато запозичив від Ч. Дарвіна, соціал-дарвініста Г. Спенсера, із сучасної йому науки антропології.

Предметом соціології Г. вважав соціальні групи, а безперервну та нещадну боротьбу між ними – головним фактором соціального життя, запропонував виокремити соціологію в самостійну науку. На думку Г., існування процесу соціальної

революції зумовлюється конфліктами між автономними суспільними групами та конфліктом інтересів усередині самих груп. Результатом цього процесу є держава, що базується на силі і захищається владою. В основі походження держави лежить, за Г., теорія насильства, боротьба рас і племен. “Історія не дає нам жодного зразка, – зауважував учений, – де б держава виникла не завдяки акту насильства, а якось інакше. Крім того, це було насильством одного племені над іншим, що знаходило свій вияв у завоюванні і підкоренні сильнішим чужим племенем слабшого, вже осілого населення”. В результаті такого насильства утворюється єдність протилежних елементів держави: переможених і переможців. З появою держави, наголошував Г., міжнародні конфлікти не зникають, а тривають у новій формі: “Те, що на примітивній стадії було боротьбою антропологічно різних орд, на вищому ступені розвитку, якого ми досягли, перетворюється на боротьбу соціальних груп, класів, станів і політичних партій”. Отже, вчений заперечував існування суспільного прогресу, інтерпретуючи суспільний розвиток як циклічний процес, в якому кожне суспільство проходить етапи становлення, розквіту й загибелі.

Г., спираючись на еволюціонізм, сформулював власну концепцію соціально-політичного розвитку націй. Основою суспільного розвитку націй є боротьба між групами, які відрізняються між собою первісними етнічними ознаками, боротьба, успіх в якій визначається рівнем організації цих суспільних груп. Щоправда, самі національні групи Г. невдало назвав расами, що дало підстави тривалий час зараховувати його творчість до расистської. Насправді Г. розумів під поняттям раси лише об’єднання людей, які утворюють історичну культурно-етнічну спільність. Расова боротьба, на думку Г., означала, спочатку боротьбу первісних орд за виживання, потім боротьбу між державами, нарешті, класову боротьбу. Разом з тим Г. був неприхильником революції, оскільки вбачав у ній лише зміну еліт. Г. був також антиутопістом, оскільки заперечував і моральний прогрес людства. Виходячи з природного егоїзму, Г. вважав, що в кожній нації сформувалися певні комплекси групових норм, вимог, звичаїв, які переконували націю у її природній вищості порівняно з іншими, що було названо ним поняттям “ет – ноцентризм”, яке пізніше ввійшло до понятійного апарату соціології, соціальної психології та етнографії.

Далі Г. вивів теорію завоювання, за допомогою якої пояснював генезу й суть держави. Г. також висловив думку про безперервність політичної боротьби між державами – сусідами, про підпорядкування внутрішньої і зовнішньої політики держави.

Г. розглядав суспільство як надіндивідуальну й понадіндивідуальну реальність. Натуралізм у понятті суспільства тісно пов’язаний у нього з фаталістичним трактуванням соціальних законів, фетишизацією історичної необхідності. У концепціях Г. особливе місце відводилось нормам права та звичаю, оскільки вони, на думку дослідника, відкривають можливості для пізнання відносин, які реально склалися в державі, а держава – це природно утворена організація панування, що покликана підтримувати певний правовий порядок, де право є лише втіленням установок державної влади.

Позитивне значення праць Г. визначається також і його увагою до ролі соціальних груп і міжгрупових конфліктів у становленні та розвитку соціальних інститутів.

Як польський патріот Г. був за національне визволення й утворення суверенної незалежної польської держави.

Кон И. С. Позитивизм и социология. – Л., 1964; История буржуазной социологии XIX – ХХ века. – М” 1979.

Г. Щокін

(2 votes, average: 5.00 out of 5)

Гумплович (Gumplowicz) Людвіг - Довідник з політології

Related posts: