ІЛЮЗІЯ
Культурологічний словник
ІЛЮЗІЯ (від лат. illusion – помилка, оманливе уявлення) – хибне сприймання об’єктивного світу, що виникає під впливом зовнішнього подразника або хворобливого стану нервової системи. Ілюзії виникають з різних причин: несприятливих умов навколишнього середовища (туман, темрява), дефектів у діяльності органів чуттів (глухота, короткозорість), напруженого очікування, емоційного збудження, афекту, який дезорганізує психіку і поведінку людини, послаблення уваги. Залежно від органа чуттів, що їх породжує, ілюзії бувають оптичними, слуховими, тактильними. Бувають ілюзії, що відіграють певну позитивну роль у сприйманні людини. До них належать просторові ілюзії, з якими ми зустрічаємося при сприйнятті творів живопису (наприклад, ілюзія перспективи). Ілюзії, які виникають при різноманітних психічних захворюваннях, – стійкі. У здорової людини ілюзії мають епізодичний характер. Ілюзії слід відрізняти від галюцинацій. Ілюзії виникають за наявності реальних подразників, а галюцинації – за відсутності зовнішніх реальних об’єктів.
