Інформаційна техніка – найрозвиненіший вид сучасної техніки, яка виникає за умов інформаційної революції. До І. т. належать гнучкі автоматизовані системи, верстати з числовим програмним управлінням (ЧПУ), система автоматизованого проектування, роботи нового покоління, нове покоління електронно – обчислювальної техніки. Так, верстати з ЧПУ виконують приблизно у 5 – 6 разів більше обсягів механічної обробки, ніж традиційні. Гнучкі автоматизовані системи є складним цілісним комплексом верстатів з ПУ, роботів нового покоління (інтелектуальних
роботів), а також автоматичних транспортних засобів, керованих новим типом ЕОМ. Вартість однієї такої системи досягає 30 млн. дол., а одного робочого місця – понад 1 млн. дол. Вони можуть працювати цілодобово. Автоматизовані системи проектування управляють технологічними системами і контролюють їх за допомогою інтелектуальних роботів, які використовують здебільшого там, де участь людини технологічно неможлива, обробляють інформацію про навколишні події і передають Ті у виконавчий механізм за допомогою новітніх ЕОМ п’ятого покоління, місткість інформаційної пам’яті яких вимірюється в гігабайтах
(мільярдах) і терабітах (трильйонах біт). Важливою характеристикою І. т. є інформаційна місткість, яка доповнює капіталомісткість, енергомісткість та інші техніко – економічні показники. І. т. та технологія водночас сприяють значному зниженню енергомісткості та матеріаломісткості, а отже, послабленню екологічної кризи. Впровадження І. т. та технології, з одного боку, знижує переваги великих підприємств, а отже, відкриває широкі можливості для створення та стабільного розвитку малих підприємств, а з іншого – вимагає все більше витрат на наукові дослідження та розробки, що під силу лише могутнім підприємствам. Внаслідок упровадження І. т. вплив людини на предмети праці за допомогою засобів праці все частіше здійснюється через диспетчерський пункт. З І. т. та технологією у США нині зайнято близько 16% працівників. Загалом у промисловості США у 2002 близько 8% підприємств використовували І. т. (в т. ч. телекомунікаційні технології), проте частка їх продукції в експорті країни становила понад 20%, а за рахунок використання І. т. зростання продуктивності праці становить нині близько 40%.
