Інституціональні зміни
Інституціональні зміни – безперервний процес кількісно-якісних і сутнісних змін та перетворень різних соціальних та економічних інститутів. Інституційними факторами І. з. є наукові, техніко – технологічні, економічні (в т. ч. фінансові, інвестиційні, інноваційні та ін.), соціальні, правові, політичні тощо, пов’язані з управлінням та регулюванням системи суспільних відносин, передусім економічних, окремих їх підсистем та елементів. Залежно від напрямів інституціоналізму виокремлюють основні чинники І. з. Представники соціально-технологічного інституціоналізму (Дж. Гелбрейт, Я. Тінберген та ін.) основою суспільного, в т. ч. економічного, розвитку вважають впровадження науки і техніки у виробництво; до соціально-правового неоінституціоналізму наприкінці XX ст. відносили теорію прав власності (Р. Коуз, Р. Познерта ін.). Неоінституціоналізм основою економічного розвитку в пост-індустріальному суспільстві вважає людину, метою економічної системи – всебічний розвиток людини, тому вивчає передусім діяльність і поведінку окремого індивіда (див. Неоінституціоналізм).
