Інтернаціоналізація капіталу – взаємопереплетення та об’єднання різних форм національного та інтернаціонального капіталу з метою привласнення результатів найманої праці, яким протистоять загони найманих працівників. Основними формами сучасного капіталу є приватний, колективний, державний та наддержавний (наднаціональний). Кожна з цих форм може існувати у вигляді промислового, банківського, позичкового, торговельного та іншого капіталу. Тому І. к. передбачає взаємопереплетення та об’єднання основних форм капіталу в різних комбінаціях:
приватних форм капіталу двох і кількох країн, колективних форм капіталу двох і більше держав; приватних форм капіталу однієї країни з колективними формами капіталу інших країн; колективних форм капіталу однієї країни з державним капіталом іншої; наднаціонального капіталу з державним тощо. І. к. починається на нижчій стадії розвитку капіталізму із вивезенням капіталу в підприємницькій формі, зрілих форм набуває на вищій стадії капіталізму. Так, створення міжнародними монополіями численних філіалів і дочірніх компаній за кордоном перетворює їх з національних на транснаціональні монополії й ТНК. Важлива
ознака сучасних ТНК – переплетення їх капіталів з капіталами ТНБ і формування транснаціонального фінансового капіталу, транснаціональних фінансових груп. В останні десятиліття відбулася трансформація банківських монополій у міжнародні, транснаціональні, і. к. відбувається передусім внаслідок міжнародного злиття та поглинання. Так, з 1996 по 1999 кількість придбаних іноземцями компаній США збільшилась з 73 до 566, а вартість угод – з 2,9 до 282 млрд. дол. З інтернаціоналізацією приватних форм капіталу, персоніфікаторами яких були окремі підприємці, виникає асоційована (колективна) міжнародна форма власності, з інтернаціоналізацією колективних форм капіталу – інтегрована капіталістична власність.
