ІНТЕРВ’ЮЄР
Соціологія короткий енциклопедичний словник
ІНТЕРВ’ЮЄР – особа, яка проводить інтерв’ю; іноді анкетера – особу, що проводить анкетування, також наз. І. Функції І. залежать від особливостей дослідження та різновиду інтерв’ю, у повному обсязі І здійснює такі функції: добирає, респондентів; забезпечує ситуацію інтерв’ю; ставить запитання, за потребою застосовуючи зондування або за вказівками – візуальний допоміжний матеріал, обертання чи переходи до певних запитань; записує відповіді респондента й власні нотатки; спостерігає
Для добору кандидатів в І. важливими є їхні особисті якості, соціально-демогр. характеристики. І. мають бути притаманні: чесність, сумлінність, дисциплінованість, певний життєвий
Робота в техніці того чи іншого різновиду інтерв’ю потребує певних знань і навичок, що зумовлює відмінності в підготовці І. Соціол. служби, що проводять масові опитування в масштабах всієї країни, навчають сотні І. стандартизованому інтерв’ю. До інших його різновидів готується незначна кількість І., що добираються, як правило, з-поміж найкваліфікованіших у техніці стандартизованого інтерв’ю. Система базової підготовки І. має кілька етапів. Кандидат в І. отримує і самостійно вивчає “Довідник інтерв’юера”. Далі з’ясовується міра опанування довідника та опрацьовуються всі елементи роботи І. протягом кількох групових занять, що мають такі складові: вступна співбесіда; читання вголос опитувальника; попарне інтерв’ю; інтерв’ювання “сторонньої особи”; інтерв’ю з викладачем; письмові вправи з зондування; аналіз ситуації з навч. відеофільму; письмові вправи з вибірки. Частина кандидатів після цих занять відсівається. Під час польового етапу підготовки викладач працює з одним І. Спочатку кілька інтерв’ю проводить викладач, а потім – І., кожне з яких аналізується. Викладач складає звіт про навчання, який містить характеристику кандидата й висновок стосовно спроможності І. працювати. Завершує базову підготовку виконання І. письмового завдання, що забезпечує повторне читання довідника. Підвищення кваліфікації досягається шляхом системи поточної роботи з І. під час досліджень, повторним навчанням у скороченому вигляді.
Відповідно до світових стандартів контроль роботи І. в кожному дослідженні є обов’язковим: водночас реалізуються візуальна перевірка якості заповнення опитувальників і звітних документів, польовий контроль – вибіркове інтерв’ювання 5 – 20% респондентів, комп’ютерна перевірка даних. У деяких випадках з певною метою застосовуються інші способи контролю: візуальна перевірка якості пробних інтерв’ю, які І. виконує на початку польового етапу; аналіз зробленого І. аудіозапису окремих інтерв’ю; прослуховування фахівцем перебігу інтерв’ю в польових умовах тощо. Після перевірки якості роботи складається протокол помилок І., що доводиться до його відома. Контроль допомагає оцінити якість інформації, усунути випадкові помилки окремих І. в наступних дослідженнях, виявити фальсифікації. У разі грубих порушень технології І. виключається з опитувальної мережі без права в майбутньому співпрацювати з соціол. службами.
Важливе значення має оптимальне навантаження на І., яке визначається низкою чинників – тривалістю одного інтерв’ю, їх кількістю, схемою відбору та доступністю респондентів, термінами польового етапу тощо. Напр., масове опитування протягом 7-10 днів, інтерв’ю триває приблизно годину – І. має провести не більше 10 інтерв’ю; таким самим, як правило, має бути середнє щомісячне навантаження на І. Надмірні обсяги роботи (багато інтерв’ю у визначені терміни, велика частота залучення до опитувань) призводять до порушень технології чи накопичення втоми, яка спричиняє негативний вплив І. на якість інформації. Помірне навантаження зменшує негативні наслідки “ефекту І.” – вплив соціально-демогр., кваліфікаційних характеристик і особистих якостей І. на відповіді опитуваних або похибки їх сприйняття і запису.
