Інвалід – особа із стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, травмою, або з уродженими дефектами, які обмежують життєдіяльність її. Залежно від ступеня втрати здоров’я встановлюється одна з трьох груп інвалідності: перша, друга, третя. Повторний огляд І. із стійкими, оборотними морфологічними змінами, порушеннями функцій органів і систем організму з метою визначення ефективності відповідного лікування та реабілітаційних заходів, стану здоров’я і ступеня соціальної адаптації проводиться через 1-3 роки. Група інвалідності
без зазначення строку повторного огляду встановлюється громадянам при анатомічних дефектах, стійких, необоротних морфологічних змінах та порушеннях функцій органів і систем організму, неефективності реабілітаційних заходів, неможливості відновлення соціальної адаптації, не сприятливому прогнозі динаміки працездатності з урахуванням реальних соціально-економічних обставин у районі проживання інваліда, а також інвалідам, у яких строк огляду настає для чоловіків після досягнення шістдесяти років, жінок – п’ятдесяти п’яти років. Причина ми інвалідності є загальне захворювання, трудове каліцтво,
професійне захворювання, інвалідність з дитинства; для військовослужбовців – поранення, контузія, одержані при захисті Батьківщини чи при виконанні інших обов’язків військової служби, або захворювання, пов’язане з перебуванням на фронті, або каліцтво внаслідок нещасного випадку, не пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби, чи захворювання, не пов’язане з перебуванням на фронті, а в соціально передбачених законодавством випадках – захворювання, набуте при виконанні обов’язків військової служби. Ступінь обмеження життєдіяльності людини, причину час настання, групу інвалідності визначає медико-соціальна експертиза (ст. 2 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, постанова Кабінету Міністрів України від 22.11.1992 № 83).
