Керування створеним підприємством
ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА
РОЗДІЛ І
ПІДПРИЄМСТВО В СИСТЕМІ ГОСПОДАРЮВАННЯ
ТЕМА 3
ОРГАНІЗАЦІЯ І РОЗВИТОК ВЛАСНОЇ СПРАВИ
3.3. Керування створеним підприємством
Основною проблемою нового підприємства є створення життєздатного налагодженого “організму”, у рамках якого робітники чітко усвідомлюють ціль своєї діяльності і засоби її досягнення. Якщо знов створене підприємство не перетворюється в налагоджене і кероване виробництво, то воно приречено до краху, незважаючи ні на блискучу підприємницьку ідею, залучений значний
Підприємницьке керування на новому підприємстві потребує:
– концентрації уваги на ринку;
– фінансового передбачення, особливо в плануванні і регулюванні готівки;
– створення вищої управлінської ланки задовго до того, як нове підприємство відчує в цьому реальну потребу, і задовго до появи в нього реальної можливості дозволити собі мати цей підрозділ;
– уміння визначати ділянки найбільше ефективного застосування своїх сил і здібностей.
Нерідко новому підприємству вдається досягти успіху завдяки
Якщо виріб, який розроблено для конкретного застосування, наприклад, виріб наукового або технічного характеру, то він, як правило, закріплюється на ринку і використовується за початковим призначенням. Проте дійсні нововведення спроможні створювати такі ринки, про котрі навіть не підозрювали. Наприклад, у продовженні багатьох років усі обходилися без копіювальних апаратів доти, поки фірма “Ксерокс” не розробила і не запропонувала свою продукцію. Приблизно через п’ять років після цього жодний офіс у США й інших країнах не міг уявити свого існування без копіювальних автоматів.
Проте нікому не спало на думку, що це устаткування може знадобитися конторам, школам, університетам, коледжам і просто приватним особам.
Звідси можна зробити висновок, що при створенні нового підприємства потрібно бути готовим до того, що продукція або послуги цього підприємства можуть знайти цілком нових споживачів на “незапланованих” ринках. Варто перебороти традиційно підприємницький стереотип мислення. І якщо компанія, що випустила продукцію з якоюсь визначеною ціллю, раптом виявляє, що ця продукція викликає цілком не передбачуваний інтерес у багатьох споживачів, то їй варто проаналізувати серйозність і можливості такого інтересу.
Якщо відірваність від ринку є “хворобою” нових підприємств на ранніх етапах їхнього існування, то фінансовий чинник, а точніше, неправильна фінансова політика є серйозною загрозою таким підприємствам на наступному етапі їхнього розвитку. Проблема в тому, що молоді підприємці, що організовують нове підприємство, насамперед бажають одержати високі прибутки. Проте спочатку діяльності, насамперед, варто приділити увагу пошуку джерел фінансування, розробці напрямків прискореного росту, регулюванню діяльності, отриманню готівки. Нове підприємство може нормально розвиватися тільки за умови забезпечення його діяльності додатковим капіталом, тобто в підприємництві не можна обійтися без керування фінансами.
В міру розвитку й успішного функціонування важливою складовою нового підприємства є створення вищої управлінської ланки або спеціальної управлінської групи. Такій ланці або групі варто починати роботу з аналізу особливостей виробничо-господарської діяльності свого підприємства, виявити конкретні ділянки, від яких залежить виживання і добробут підприємства, по кожній ділянці визначити цілі і задачі. Керівник підприємства задовго до того, як його єдиноначальність досягне критичної точки, за якою може піти спад діяльності підприємства, повинен почати вчитися взаємодії зі своїми колегами, довіряти їм, одночасно не знижуючи вимогливості. Керівник повинен бути лідером, а не “зіркою”.
Нарешті, важливим чинником керування новим підприємством є уміння визначити ділянки, найбільше ефективного застосування своїх сил і спроможностей. У міру того, як нове підприємство зростає і розвивається, змінюються ролі підприємців, які вклали кошти в нього, і взаємовідносини між ними. При цьому не кожний підприємець помічає необхідність змін і, що особливо важливо, не кожний знає, що саме потрібно робити в обстановці, що змінилася. У цих умовах підприємець – фундатор фірми – задає собі питання: “Що більше усього відповідає моїм спроможностям і схильностям?”, “У чому я можу себе проявити найкраще?”, “На яких ділянках діяльності підприємства я можу принести найбільшу користь?”. Тільки продумавши відповіді на ці і подібні питання, підприємець може прийняти відповідне рішення.
Винахідник фотокамери “Полароід” Едвін Ленд, наприклад, керував своєю компанією близько 13 років. За цей час компанія спочатку стрімко зростала, а потім зупинилась. Оцінивши ситуацію, що склалася, Е. Ленд вирішив, що він не спроможний до управлінської роботи на вищому рівні й управляти компанією повинні кваліфіковані фахові менеджери. Сам він зосередився в сфері наукових досліджень, тобто там, де міг проявити себе краще від інших.
Е. Ленд створив собі лабораторію й обійняв посаду директора – консультанта компанії по фундаментальних дослідженнях, а оперативне керівництво фірмою довірив спеціально призначеним керуючим. Подібних прикладів із практики підприємництва чимало.
Таким чином, перед тим як починати нове підприємство, а також тоді, коли підприємство починало працювати успішно, варто задати собі питання: “Чи дійсно та область, у якій я збираюся починати працювати (у якій я зараз працюю), є моєю?” Тільки після позитивної відповіді на це питання, можна приступати до справи або продовжувати її.
