Класифікація основних організаційних структур (форм) управління банками

Класифікація основних організаційних структур (форм) управління банками – виокремлення найважливіших організаційних структур залежно від їх значущості та використання в малих, середніх і великих банках. Найпоширенішою є лінійно-функціональна форма управління, для якої характерне використання двох підрозділів, причому працівники першого виконують основні функції та операції банку і мають безпосередній зв’язок з клієнтами, тоді як працівники другого підрозділу виконують функції забезпечення (бухгалтерія, адміністративно-господарська

служба, юридична служба та ін.). Основними перевагами лінійно-функціональної форми управління є: економія на управлінських витратах, оперативне вирішення проблем окремою функціональною службою, надання спеціалізованих послуг та ін. Водночас недоліками цієї форми є надмірне ускладнення процесу обміну інформацією між підрозділами, відсутність ефективних стимулів у працівників банку для досягнення кінцевих результатів, боротьба окремих служб за вплив, намагання досягти своїх егоїстичних цілей. Другою важливою організаційною структурою є дивізіональна форма управління. Вона передбачає виділення окремих
автономних підрозділів (дочірніх банків, філій), які, своєю чергою, складаються з власних функціональних підрозділів, причому такі автономні підрозділи є центрами прибутку, а отже, мають право самостійного витрачання фінансових ресурсів і отримання доходів, а їх діяльність базується на принципах внутрішнього комерційного розрахунку. Основними принципами дивізіональної форми управління є орієнтація автономних підрозділів на банківські продукти, на певні групи клієнтів, а також на ті чи інші регіони. Найчастіше цю форму використовують банківські монополії на ТНБ. Перевагами дивізіональної форми управління є оптимальне поєднання централізації та децентралізації при ухваленні управлінських рішень, а отже, розподіл відповідальності за отримання певних часток прибутку, а також його перерозподілу, можливість швидкого пристосування до конкретних умов регіону та ринку, що, своєю чергою, досягається швидким ухваленням оперативних рішень на місцях та ін. Недоліками цієї форми є: зростання кількості рівнів управління банками, а отже, збільшення управлінських витрат, можливість неузгодження цілей автономних підрозділів банків з цілями центру, а також боротьби між ними за фінансові ресурси тощо. Ще однією організаційною формою управління є матрична, яка передбачає розмежування двох напрямів, а отже, двох керівників, які мають однакові права. Так, вертикальний напрям зосереджує свою діяльність на управлінні основними структурами та структурами забезпечення, а горизонтальний – здійснює управління окремими проектами і програмами, до виконання яких залучаються спеціалісти та кошти з різних підрозділів банків. Основними перевагами матричної форми управління є можливість швидкого отримання високих фінансових результатів за окремими проектами і програмами, активніша взаємодія керівників з підлеглими при розробці нових продуктів і послуг, а отже, посилення їх відповідальності за кінцевий результат, швидке реагування на зміну зовнішнього середовища та ін. Недоліками цієї форми є складна та дорога структура управління, підрив принципу єдиноначальності, відсутність чіткого розмежування прав і обов’язків, певне дублювання функцій, ускладнення контролю за діяльністю працівників тощо. За проектної форми управління виокремлюються певні групи спеціалістів, діяльність яких спрямована на виконання окремих проектів і надання керівникам такого проекту всіх повноважень влади – обгрунтування концепції та цілей управління, розподіл завдання між спеціалістами, організація і планування робіт, контроль за їх виконанням та ін. Перевагами проектної форми управління є гнучкість у побудові та використанні таких проектів, дієва мотивація діяльності працівників, спрямованої на досягнення поставленої мети, а отже, краще задоволення потреб клієнтів, посилення особистої відповідальності тощо. Основними недоліками цієї форми є конкуренція учасників окремих проектів, відсутність у спеціалістів довготривалих цілей, стимулів, їх невпевненість у забезпеченні постійною роботою та ін.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)


Класифікація основних організаційних структур (форм) управління банками - Економічний словник