Класифікація злочинів – поділ злочинів на відповідні види за певною системою. КК України не дає чіткої класифікації злочинів. У ст. 7 КК наведено перелік тяжких злочинів. У ст. 24, 25 КК вживається поняття особливо тяжкого злочину, а у ст. 10, 51 КК – поняття злочину, що не становить великої суспільної небезпеки, або діяння, що містять ознаки злочину, який не становить великої суспільної небезпеки. К. з. грунтується на характері та ступені їхньої суспільної небезпеки. У теорії кримінального права більшість юристів поділяють злочини на такі групи:
злочини, які не становлять великої суспільної небезпеки; злочини середньої тяжкості; тяжкі та особливо тяжкі. Такий поділ знай шов відображення в проекті КК України. Так, до злочинів, які не становлять великої суспільної небезпеки, належать умисний злочин, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більш як два роки або інше м’якше покарання, а також необережний злочин, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більш як п’ять років або інше м’якше покарання. До злочину середньої тяжкості проект К відносить умисний злочин, за який законом
передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більш як п’ять років, а також необережний злочин, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад п’ять років. Тяжкий злочин за проектом КК України – це умисний злочин, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років. До особливо тяжкого злочину проект КК відносить умисний злочин, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на. строк понад десять років або смертна кара. Належність конкретного злочину до тієї чи іншої групи має важливі правові наслідки. Так, ст. 10 ч. З діючого КК передбачає, що до особи, яка скоїла злочин у віці до 18 років, що не становить великої суспільної небезпеки, суд може застосувати примусові заходи виховного характеру, які не є кримінальним покаранням. Віднесення згідно із ст. 7 діючого КК злочину до тяжких впливає на визначення виду режиму відбування позбавлення волі (ст. 25 КК), на застосування умовно-дострокового звільнення від покарання і заміну покарання більш м’яким (ст. 52, 52, 53 КК). Особа, яка засуджена за тяжкий злочин і має військове або спеціальне звання, може бути позбавлена його судом (ст. 37 КК).