КЛІТИННЕ ЯДРО: БУДОВА І ФУНКЦІЇ
Розділ 3 Клітинний рівнь організації живої природи
Тема 6. Структура клітинного рівня: біомолекули та органели клітин
§ 40. КЛІТИННЕ ЯДРО: БУДОВА І ФУНКЦІЇ
Терміни та поняття: ядро, ядерна оболонка, хроматин, ядерце, хромосоми, ядерцевий організатор, каріоплазма (ядерний сік), нуклеоїд.
Який вигляд має ядро. Еукаріотична клітина відрізняється від прокаріотичної наявністю ядра, у якому міститься ДНК, що утворює генетичний апарат клітини. Ядро зазвичай розміщується в центрі клітини і займає близько 20 % її об’єму. У круглих клітинах
Мал. 197. Рибосома, що рухається по РНК
Мал. 198.Схема будови ядра: 1 – ядерна оболонка; 2 – рибосоми; 3 – ядерні пори; 4 – ядерце; 5 – хроматин; 6 – ядро; 7 – ендоплазматична сітка;
8 – каріоплазма
Більшість клітин має одне ядро, але трапляються й багатоядерні клітини. В інфузорії туфельки клітина
Ядро як апарат керування клітиною. Майже відразу після відкриття ядра (пригадайте, хто і коли вперше описав ядро), ще до формування клітинної теорії, висловлювалися припущення щодо провідної ролі ядра у процесах росту й розвитку клітини та організму. Наступні дослідження й спеціальні експерименти на живих клітинах підтвердили це припущення й довели, що ядро є центром керування клітиною. Найвідоміші такі експерименти:
– якщо із заплідненого яйця жаби одного виду мікрохірургічним шляхом видалити ядро, а на його місце помістити ядро жаби іншого, досить близького виду, то із цього ядра розів’ється жабеня другого, а не першого виду;
– якщо в амеби акуратно видалити ядро, вона житиме від одного дня до двох тижнів і протягом цього часу не здатна рости й ділитися. Якщо ж видалити цитоплазму, залишивши лише невелику облямівку навколо ядра, то протягом одного-двох тижнів цитоплазма відновиться й амеба житиме і розмножуватиметься, як і раніше. Цей експеримент довів, що клітина без ядра не здатна не лише розмножуватися, а й жити тривалий час.
Мал. 199.Мікрофотографії клітин, у яких добре помітні ядра
(Чи відомі вам інші експерименти, результати яких підтверджують провідну роль ядра у клітині?)
Які функції ядра в клітині. Ви вже знаєте, що ядро зберігає спадкову інформацію і забезпечує її передачу від материнської клітини дочірнім. Саме з молекул ДНК за участю молекул іРНК інформація про структуру білків переносить ся до місця їхнього синтезу на мембранах зернистої ендоплазматичної сітки. Спадкова інформація, що зберігається в ядрі, може змінюватись унаслідок мутацій. Це забезпечує спадкову мінливість.
У ядрі за участю ядерець формуються частини рибосом. Як ви вже знаєте, ці органели беруть участь у синтезі білків. Таким чином, завдяки реалізації спадкової інформації, закодованої у вигляді послідовності нуклеотидів молекули ДНК, ядро регулює біохімічні, фізіологічні та морфологічні процеси, які відбуваються в клітині.
Будова ядра. Ядро складається з компонентів, що є неодмінними для всіх клітин, а отже, має загальний план будови. У ядрі розрізняють: ядерну оболонку, хроматин (від грец. хрома – колір), ядерце і каріоплазму (від грец. каріон – ядро і плазма) (мал. 198, 199).
Ядерна оболонка добре помітна у світловий мікроскоп, вона має вигляд чіткої темної межі, що проходить навколо ядра. В електронний мікроскоп ядерну оболонку можна розглянути детально. Вона складається з двох шарів елементарної плазматичної мембрани (зовнішньої, яка є продовженням ендоплазматичної сітки, та внутрішньої), між ними знаходиться порожнина. Ядер на оболонка містить отвори – пори (мал. 200), які в жодному разі не є дірками в загальному розумінні, а мають певну складну структуру, і організовані спеціальними білками. Крізь пори до цитоплазми клітини надходять молекули іРНК і рибосоми. При цьому крізь ядерну оболонку в обох напрямках відбувається дифузія іонів і низькомолекулярних сполук.
Хроматин – це щільна речовина ядра, що зазвичай має вигляд переплутаних тонких ниток, які можна побачити навіть у світловий мікроскоп. Детальне вивчення їх структури за допомогою арсеналу сучасних методів виявило, що хроматин нагадує намисто, намистинки якого – це специфічні білки, а нитки – молекули ДНК. Під час поділу клітини, коли відбувається руйнування ядерної оболонки, нитки хроматину ущільнюються, коротшають, і у світловий мікроскоп можна побачити компактні щільні структури – хромосоми (від грец. хрома – колір і сома – тіло) (мал. 201 ).
Ядер це – добре помітне у світловий мікроскоп овальне або округле тільце, що міститься в середині ядра, воно не має власної мембранної оболонки. У ядрі може бути кілька ядерець, і відповідно до стану клітини їх кількість змінюється. У молодих клітинах, де обмін речовин інтенсивніший, кількість ядерець завжди більша. Ядерця розміщуються в певному місці ядра – ядерцевих організаторах.
Мал. 200.Мікрофотографія ядра за допомогою електронного мікроскопа, на якій добре помітні ядерні пори (блакитний колір)
Мал. 201.Схема будови хромосоми на початку клітинного поділу: 1 – кінцева частина; 2 – центромера; 3 – коротке плече;
4 – довге плече. Звичайно хромосома складається з однієї молекули ДНК, однак перед поділом клітини вона обов’язково має подвійну структуру
За даним цитохімічних та біохімічних досліджень основним компонентом ядерця є білок: на його долю припадає близько 70-80 % від сухої ваги. Окрім білку у складі ядерця було виявлено нуклеїнові кислоти: РНК (5-14 %) та ДНК (2-12 %).
У 50-х роках ХХ століття при вивченні ультраструктури ядерець в їх складі було виявлено гранули, подібні за своїми якостями з цитоплазматичними гранулами рибонуклеопротеїдної природи, з рибосомами.
Каріоплазма (ядерний сік) – це напіврідка безструктурна рідина, яка за повнює порожнину між хроматином і ядерцями. У ній містяться білкові фібрили і молекули PHK.
Що собою являє генетичний апарат прокаріотів. Клітини прокаріотів мають лише нуклеоїд (від лат. нуклеус – ядро і грец. еідос – вид) – структуру, подібну ядра еукаріотів – “ядерну область”, позбавлену будь-яких мембран і яка розміщується не в центрі клітини, а біля зовнішньої оболонки. Незважаючи на те, що нуклеоїд не має постійної форми, його можна добре розгледіти в електронний мікроскоп, а також при спеціальному забарвленні розпізнати під світловим мікроскопом. Генетичний матеріал прокаріотів – це молекула ДНК, що має замкнену кільцеву форму. Крім того, до складу нуклеоїда також входять РНК і білки, серед останніх – білки, що упаковують ДНК, як гістони в ядрі еукаріотичної клітини. Ядро зберігає спадкову інформацію і забезпечує її передачу від материнської клітини дочірнім. Від цитоплазми ядро відокремлене подвійною мембраною і містить ДНК та спеціальні білки, з яких формується хроматин.
У прокаріотів є подібна до ядра структура – нуклеоїд, яка являє собою одну замкнену в кільце молекулу ДНК.