Комунізм

Політологічний словник

Комунізм (від. лат. communis – суспільний, спільний) – сукупність доктрин та політичних рухів, які ставлять за мету створити суспільство соціальної справедливості та свободи особистості на основі усуспільнення засобів виробництва та ліквідації експлуатації людини людиною; утопічне вчення про революційну зміну капіталізму устроєм, де немає приватної власності та матеріальної зацікавленості, інституту права та держави, поділу праці та соціального відчуження; в марксистській концепції – суспільно-економічна

формація, яка включає дві фази: нижчу – соціалізм, вищу – повний К. Як самостійна течія виникає в епоху Відродження, розвивається й оновлюється в XIX ст., в XX ст. стає ідеологією в СРСР. Розробкою принципів рівності, всезагальності та обов’язковості праці займались Т. Мор, Т. Кампанелла, встановлення суспільства справедливості – Р. Оуен, критеріїв забезпечення ефективності всезагальності праці – А. Сен-Симон. Утопісти – комуністи XVIII – XIX ст. вважали К. необхідним та закономірним явищем. Один із різновидів К. – марксистський К. (марксизм). Згідно з марксистським комунізмом К. виникає на базі високого рівня
промислового виробництва, як результат руху більшості (робітничого класу). К – не державне управління, а суспільне самоврядування. Дещо відкоригувати комуністичні принципи запропонував Ленін. Запровадив поняття “розумних потреб”. У комуністичному суспільстві люди повинні бути культурними, з високим рівнем свідомості. Принципи К.: всезагальність праці, ліквідація приватної власності, встановлення диктатури суспільства справедливості, повна рівність, можливість задоволення потреб, встановлення принципу всестороннього розвитку особистості, який повинен бути забезпечений відмовою від гонитви за матеріальними благами, творчим підходом до праці, розвитком індивідуальності, заміною державного управління самоврядуванням, адміністрування – авторитетом суспільної думки. В кінці встановлення К. передбачає повну соціальну рівність, яка буде доповнена злиттям націй. За радянських часів вчення про К. не розвивалось, а пропагувалося і відігравало роль ідеологічного стимулу для самовідданої праці під керівництвом КПРС, коригувалося під впливом змін у політичному курсі. Відсутність необхідних умов зумовила утопічність К.

Зиновьев А. Коммунизм как реальность. – М., 1994; Келле В. Коммунизм и гуманизм. – М., 1962; Безансон А. Бедствие века. Коммунизм, нацизм и уникальность. – М., 2000; Райко Р. Либерализм, марксизм и государство // От плана к рынку: будущее посткоммунистических республик. – М., 1993.

Г. Щедрова

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)


Комунізм - Довідник з політології