Кооперативний рух – соціально-економічна діяльність членів кооперативів з метою захисту своїх інтересів. К. р. існує у формі пропаганди кооперативних ідей і принципів, кооперативної форми організації господарства, участі в утворенні й розвитку кооперативів, їхніх спілок, кооперативних установ і підприємств. К. р. зародився з появою першого споживчого кооперативу – “Товариства справедливих рочдейльських піонерів” (1844) у м. Рочдейль (Англія). В Україні перший такий кооператив – Харківське споживче товариство – зареєстровано
1866 у Харкові. Щоб осмислити К. р., М. Туган-Барановський розробив теорію “кооперативного соціалізму”, англійські вчені Дж. Коул та Дж. Стречі назвали кооперацію третім шляхом (поряд з капіталізмом і соціалізмом) у системі “змішаної економіки”. Наприкінці XX ст. існувало понад 120 їх видів у понад 80 країнах світу. Поширенню К. р. також сприяли: виникнення акціонерних товариств, розвиток кредитно-банківської системи, посилення суспільного характеру виробництва та колективної праці тощо. Закони про кооперацію було прийнято у другій половині XIX ст. майже в усіх країнах Європи, що сприяло широкому розвитку К. р., його
перетворенню у масовий. К. р. в Україні став консолідуючою силою в боротьбі за незалежність наприкінці XX ст. Різноманітні кооперативи створювались передусім у пошуках захисту від експлуатації. Розрізняють К. р. країни, регіону, континенту, світовий. К. р. об’єднується в спілки. Існують такі міжнародні кооперативні спілки: Міжнародний кооперативний альянс (МКА) (куди входить кооперативний сектор України), Єврокооп, Інтеркооп.