КОРОТКИЙ СЛОВНИК ГЕОГРАФІЧНИХ ТЕРМІНІВ І ПОНЯТЬ

КОРОТКИЙ СЛОВНИК ГЕОГРАФІЧНИХ ТЕРМІНІВ І ПОНЯТЬ

Агломерат – порошкоподібний концентрат залізної руди, який спікається на аглофабриках з подрібненим вапняком і дрібним коксом.

Агломерація (від лат. agglomero – приєдную, накопичую) – компактне просторове угруповання міських поселень, об’єднаних між собою транспортними, виробничими, культурно – побутовими й іншими зв’язками.

Аграрні реформи – система організаційних, господарсько-економічних заходів, спрямованих на докорінну зміну існуючих у сільському господарстві

форм власності на землю, управління та всього механізму і форм господарювання.

Агропромисловий комплекс (АПК) – сукупність галузей, що спеціалізуються на виробництві продукції сільського господарства, її зберіганні, переробці і доведенні до споживача.

Адміністративно-територіальний поділ – система територіальної організації, що створена для полегшення управління державою.

Безвідходна і маловідходна технологія – технологічні процеси, що забезпечують комплексне використання сировини, проміжних продуктів виробництва і відходів; реалізується на рівні окремого підприємства, промислового комплексу,

галузі чи району.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) – сукупна вартість усього обсягу товарів і послуг, вироблених і реалізованих протягом року в країні.

Валовий національний продукт (ВНП) – сукупна вартість усього обсягу товарів і послуг, вироблених протягом року на території країни і за її межами.

Вантажообіг – це кількість вантажу, перевезеного на певну відстань за певний час, вимірюється в тонно-кілометрах (ткм).

Виробнича сфера – сукупність галузей, які виробляють матеріальні блага, сфера матеріального виробництва.

Високотехнологічні вироби – ті, що зроблені на основі передових технологій виробництва.

Внутрішня міграція – переміщення населення в межах однієї країни.

Вугільна промисловість – галузь гірничодобувної промисловості, що спеціалізується на видобутку і переробці (збагаченні).

Галузева структура господарства – співвідношення між його галузями, що виражає господарські пропорції та стан суспільного поділу праці.

Галузі спеціалізації району – галузі промисловості й сільського господарства, які виготовляють товарну продукцію для обміну з іншими районами або для експорту в інші країни; галузі, які доцільно розвивати в умовах певного району з найвищою ефективністю для господарства.

Галузь господарства – сукупність підприємств і організацій, об’єднаних спільністю виконуваних функцій.

Географія населення – галузь географії, що вивчає територіальну організацію населення.

Геополітика – наука, що досліджує вплив на політику географічних чинників.

Геополітичне положення України – розташування країни відносно інших держав з огляду на їхню приналежність до певних політичних союзів і угруповань із врахуванням їхньої стабільності, надійності та перспективності.

Глинозем – збагачена алюмінієва руда.

Глобалізація – процес посилення взаємопов’язаності світу у різних сферах суспільного життя (економіці, політиці, культурі тощо).

Демографія – наука, що вивчає закономірності відтворення населення.

Депопуляція населення – стійка тенденція зменшення кількості населення країни чи регіону.

Діаспора (грец. diaspora – розсіяння) – частина народу, яка мешкає за межами своєї історичної батьківщини, тобто країни свого походження.

Ділова деревина – деревина, яку використовують у лісовій промисловості.

Добувна промисловість – сукупність галузей, що спеціалізуються на видобутку сировини, а також палива з надр Землі, вод і лісів.

Економічна географія – галузь географії, що вивчає територіальну організацію виробництва.

Економіка (від грец. oikonomike, букв. – мистецтво ведення домашнього господарства) – господарство певної країни або його частина, що охоплює певні галузі й види виробництва.

Економіко-географічне положення України – розташування її відносно будь-яких об’єктів, що мають певне економічне значення.

Економічна інтеграція – входження в систему взаємопов’язаних національних господарств і створення міжнародних господарських комплексів унаслідок узгодженої міждержавної економічної політики.

Економічне районування – науково обгрунтований поділ країни на економічні райони, що склалися історично або формуються внаслідок територіального поділу праці.

Економічний потенціал – сукупність трудових, матеріальних і природних ресурсів, що залучені або можуть залучатися у господарську діяльність.

Економічний район – відносно цілісна частина території країни, що вирізняється своєю спеціалізацією і взаємозв’язана економічними відносинами з іншими територіями.

Економічно активне населення – населення, здатне працювати у народному господарстві.

Експлуатаційні ліси – ліси, призначені для промислової експлуатацїї.

Експорт – вивіз за кордон товарів, вироблених, добутих або вирощених у даній країні.

Еміграція (від лат. emigre – виселяюсь) – виїзд громадян своєї країни в іншу країну на тривале або постійне місце проживання.

Етнографічна група – відособлена завдяки особливостям мови, побутової культури частина нації або етносу.

Зайнятість населення – участь мешканців країни у суспільному виробництві.

Зовнішня міграція – переміщення населення за межі України або прибуття до України з інших країн.

Іміграція (від лат. immigrans – той, що заселяється) – в’їзд іноземців до країни.

Імпорт – ввіз з-за кордону товарів, послуг, технологій, капіталу, цінних паперів для реалізації і застосування на внутрішньому ринку.

Інвестиції – витрати на розширення й оновлення виробництва і сфери послуг, пов’язані із запровадженням нових технологій, матеріалів та інших знарядь і предметів праці; вони реалізуються у формі довгострокових вкладень капіталу в окремі підприємства, галузі і перспективні території.

Інновації – впровадження нової техніки, технологій, нових форм організації виробництва і сфери послуг.

Інформаційні технології – процес якнайширшого застосування ЕОМ у господарстві в цілому, в галузях, на підприємствах і в організаціях.

Інфраструктура – сукупність об’єктів, споруд, засобів транспорту, що обслуговують населення і господарство.

Історичні (історико-географічні) землі – частини країни, що сформувались у ході історичного розвитку і мають особливості національного складу, ведення господарства, культури.

Кокс – продукт коксування вугілля, який є технологічним паливом переважно для виплавки чавуну.

Конкурентоспроможність – відповідність вимогам ринку.

Кооперування – система міжгалузевих, внутрішньогалузевих, міжрайонних, внутрішньорайонних економічних зв’язків.

Критерії виділення економічних районів – орієнтири, якими керуються під час вибору оптимального варіанту розташування району.

Лісове господарство вивчає і обліковує ліси, посилює їхні корисні природні властивості, забезпечує розширене відтворення і поліпшення їхньої якості, підвищення продуктивності, сприяє раціональному використанню земельного лісового фонду.

Маятникова міграція – регулярне переміщення людей з одного населеного пункту в інший без зміни місця проживання.

Мегалополіс – угруповання взаємопов’язаних агломерацій.

Меліорація – сукупність організаційно-господарських і технічних заходів, спрямованих на докорінне поліпшення земель.

Мережа економічних районів – результат економічного районування у вигляді системи економічних районів, що відображає територіальну структуру господарського комплексу країни.

Металургійний комбінат – металургійний завод повного циклу, технологічно пов’язаний із коксохімзаводом.

Міграція – територіальні переміщення населення, пов’язані зі зміною місця проживання.

Міжгалузевий комплекс – система економічно взаємозв’язаних галузей виробничої або невиробничої сфер.

Міжнародний поділ праці – спеціалізація окремих країн на виробництві тієї чи іншої продукції або надання послуг, якими вони обмінюються.

Міжрайонний поділ праці – спеціалізація економічних районів країни на виробництві продукції або наданні послуг, якими вони обмінюються.

Місто – населений пункт, що має не менше 10 тис. мешканців, з яких не менш як 85 % працює в промисловості.

Міське населення – населення, що мешкає в міських поселеннях: містах і селищах міського типу.

Морегосподарський комплекс – поєднання на одній території морських портів, промислових підприємств, приморських поселень, соціально-виробничої інфраструктури, розміщення яких у прибережній зоні забезпечує зовнішньоекономічні й інші специфічні види діяльності (рибне господарство, рекреацію тощо).

Науково-технологічна зона – територія, яка включає науково-дослідний центр міжнародного рівня, вищий навчальний заклад, технологічну інфраструктуру для впровадження наукових розробок у виробництво.

Науково-технічний потенціал (НТП) – сукупність ресурсів і можливостей науки, що дають змогу ефективно вирішувати господарські питання.

Національний господарський комплекс – це система виробництва, обміну, розподілу і споживання різноманітних товарів і послуг, що склалася в межах України.

Національний доход – це сукупність усіх доходів країни.

Нація (від лат. natio – плем’я, народ) – це населення, в якого спільними є територія проживання, мова, історія і культура.

Невиробнича сфера – сукупність галузей господарства, що надають послуги нематеріального характеру населенню і суспільству в цілому.

Паливна промисловість – сукупність галузей гірничодобувної промисловості, що спеціалізуються на видобутку і переробці різних видів паливно-енергетичних ресурсів.

Паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) – це сукупність підприємств і об’єднань, які здійснюють розвідку і видобування паливних ресурсів, виробництво електроенергії, а також транспортування та організацію споживання паливних ресурсів і енергії.

Паливно-енергетичні ресурси – корисні копалини органічного походження, що є джерелом виробництва електричної і теплової енергії.

Пасажирообіг – це кількість пасажирів, перевезених на певну відстань за певний час, вимірюється в пасажиро-кілометрах (пас.-км).

Переробна промисловість – сукупність галузей промисловості, підприємства яких обробляють і переробляють сировину й матеріали.

Принципи розміщення виробництва – вихідні положення або правила господарювання.

Природний рух – різниця між кількістю народжених живими і померлих за певний період.

Природно-ресурсний потенціал – предмети праці, чинник розміщення виробництва, що охоплює природні ресурси і природні умови, які можуть бути залучені в господарську діяльність за певних умов.

Продовольчий комплекс – сукупність взаємозв’язаних підприємств з виробництва продовольчої сировини, її заготівлі, переробки, зберігання й реалізації через торговельну мережу.

Промисловий район – територіально сконцентровані виробництва певної галузі промисловості в окремих частинах країни, де для їхнього розвитку є найсприятливіші умови.

Раціональне природокористування – збереження і відтворення природних ресурсів, екологізація виробничої діяльності, оптимальність зв’язків господарства і природи.

Рекультивація земель – комплекс робіт з відновлення продуктивності земель, їхньої господарської, медико – біологічної, естетичної цінності.

Ресурсозберігаючі технології – технології, за яких виробничий процес забезпечується мінімальною витратою ресурсів і енергії, матеріалів при заданій кількості щодо випуску продукції і необхідній продуктивності.

Ринкова економіка – економічна система, що базується на механізмі конкуренції, попиту і пропозиції (кон’юнктури ринку) та узгоджує приватні й загальнодержавні інтереси.

Сальдо міграції – різниця між еміграцією та імміграцією.

Світове господарство – це система взаємопов’язаних національних господарств, що грунтується на міжнародному поділі праці й економічних (і політичних) відносинах.

Сезонні міграції – міграції, пов’язані з сезонністю роботи.

Селище міського типу – населений пункт з кількістю населення понад 2 тис. осіб, з яких щонайменше дві третини – робітники і службовці.

Система розселення – розміщені на певній території і пов’язані між собою населені пункти.

Сільське населення – населення, що мешкає в сільських поселеннях (селах, селищах, хуторах), займається переважно сільським господарством і веде сільський спосіб життя.

Сільськогосподарські угіддя – частина земельних ресурсів, які використовують у сільському господарстві для виробництва сільськогосподарської продукції.

Соціальна географія – галузь географії, що вивчає територіальну організацію життя людей.

Соціологія – наука про суспільство як цілісну систему, закони його розвитку.

Спеціалізація – форма організації виробництва, за якої виготовлення продукції, її частин або виконання окремих операцій відбувається в самостійних галузях чи на відносно відокремлених підприємствах.

Статева структура – співвідношення кількості чоловіків і жінок.

Структурні зміни – трансформація галузевих, територіальних, соціально-економічних характеристик господарського комплексу.

Суспільний поділ праці – відокремлення різних видів діяльності в межах світової економіки, національного господарства й підприємства.

Територіальна структура господарства – науково обгрунтоване розміщення взаємозв’язаних виробництв, сфери обслуговування і населення, яке забезпечує економічний і соціальний ефект унаслідок раціонального їх комплектування на певній території.

Територіальний поділ праці – спеціалізація певних територій на виробництві якихось товарів і послуг та обмін цими товарами і послугами з іншими територіями.

Техногенне навантаження – сукупність споруд, різноманітних машин, технічного устаткування, відходів від виробництва тощо, що припадає на одиницю площі певної території.

Технопарк – невелика територія, де навколо технічного університету або науково-дослідного центру розміщується кілька фірм, що впроваджують свої наукові розробки в практику.

Технополіс – це науково-технічний центр, що забезпечує створення та впровадження нових технологій.

Транзит – перевезення пасажирів і вантажу з одного пункту в інший через проміжні пункти.

Транспортно-географічне положення – розташування щодо транспортних шляхів і магістралей, які мають загальнодержавне і міжнародне значення.

Трудові ресурси – населення у працездатному віці: жінки – 15-54 роки, чоловіки – 15-59 років.

Урбанізація – процес зростання міст і підвищення їхньої ролі в житті суспільства.

Феросплави – сплави заліза з легуючими металами (марганцем, вольфрамом, ванадієм та ін.).

Чинники розміщення виробництва – конкретні умови, що безпосередньо впливають на територіальне розміщення виробництва, визначають його ефективність.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)


КОРОТКИЙ СЛОВНИК ГЕОГРАФІЧНИХ ТЕРМІНІВ І ПОНЯТЬ - Географія