Кредиторська заборгованість – грошова форма заборгованості підприємств і організацій, яку належить повернути юридичним або фізичним особам. Розрізняють нормальну і прострочену К. з. Нормальна виникає у межах діючих термінів її сплати, прострочена – у разі несвоєчасного погашення. У разі невиконання позичальником у передбачені терміни своїх кредитних зобов’язань кредитор може подати на нього позов у суд і вимагати повернення боргу та повного відшкодування збитків. Якщо рішення суду не виконується, суд оголошує боржника неплатоспроможним
і застосовує механізм банкрутства (див. Механізм банкрутства підприємства (фірми)). Основними причинами К. з. на мікрорівні є невміння керівництва раціонально організувати економічну діяльність підприємств (зокрема, недотримання принципів господарського розрахунку), вести розрахунки між підприємствами (наприклад, відсутність передоплати), використовувати банківські кредити (передусім дорогі) та ін. На мікрорівні такими причинами є надмірний податковий тягар, хибна економічна (насамперед грошово-кредитна) політика держави тощо. Тому в Україні 1998 К. з. становила 107,7 млрд грн, що майже вдвічі перевищувало обсяги ВВП, на початку 2003 – 302,7 млрд грн, що свідчить про зростання частки цієї заборгованості у структурі оборотних активів та погіршення платоспроможності значної частини підприємств.
