Політологічний словник
Криза влади (англ. crisis of power, від грецьк. krisis – рішення, результат, поворотний пункт) – 1) різкий поворот у розвитку влади і її долі, важкий перехідний стан; 2) різке загострення труднощів у діяльності того чи іншого правителя, системи або органів влади, що потребує кадрових змін: на рівні уряду або його частини, на рівні парламенту – його розпуску і переобрання тощо. К. в. – один з найбільших проявів потрясінь, змін, тупикових ситуацій загалом у політичному житті суспільства, держави. Явище, породжене практикою
формування спільного життя людей ще у стародавньому світі, відображено в зафіксованих ще Платоном, Аристотелем та іншими мислителями фактах виникнення і катастроф сотень держав, ламання доль численних правителів, володарів і самих народів. К. в. супроводжують всю історію людства, особливо його політико – правову історію, і відображаються у численних повчаннях, доктринах, концепціях. Вони знайшли своє втілення у великій кількості політичних процесів і потрясінь у XX ст.: війнах, революціях, поваленні законних урядів і правителів, їхніх стратах тощо. К. в. стали багатоплановими і відображені в науці як кризи монархії,
кризи державності, кризи держав, кризи конституційності, кризи парламентські, урядові кризи, кризи фактично кожної з гілок влади. Шляхи вирішення К. в. різноманітні – від заміни певних осіб до зміни політичної системи, державного ладу, політичного режиму.
Алисова Л. Н. Взаимодействие политических партий как фактор реформирования общества. – М., 1997; Політологічний енциклопедичний словник. – К., 1997; Политологическая энциклопедия – М. 2003; Конституція України. – К., 1996.
А. Кудряченко
