Культура організації фірми – сукупність соціально-трудових, морально-етичних відносин і психологічного клімату на підприємстві і вміння керівництва вдосконалювати їх відповідно до поставлених цілей і завдань. Розрізняють чотири типи відносин, які формуються на підприємстві: 1) відносини сили і залежності; 2) відносини, які виникають на переговорах; 3) ділові відносини, які виникають у процесі кооперації праці; 4) психологічно-емоційні відносини, що виявляються у формі симпатій або антипатій (передусім окремої особи до групи і до організації).
Цим типам відносин властиві відповідні особливості поведінки та управління. Для двох останніх типів відносин існує значний арсенал засобів управління (зокрема, чітке розміщення робочої сили, точні посадові інструкції, суворий контроль і належним чином регульований трудовий процес). В інших випадках вимагається передусім поліпшення соціального клімату, встановлення відвертості та довір’я у взаєминах, власного розвитку. На макрорівні культуру всього народного господарства, наприклад Японії, розглядають як сукупність національних культурних традицій (акцент на невеликих групах при організації праці; взаємовигідне
поєднання лояльності робітника і патерналізму підприємця та ін.), які є окремими важливими рушійними силами його розвитку. Вважається, що на практиці в умовах західної економічної системи ці сторони японської культури можуть довести свою перевагу над особливостями відповідних західних інститутів. Спільною характерною ознакою інституціональної теорії фірми та концепції організації менеджерського типу є поєднання автономії та взаємозалежності в організаційних одиницях, заснованих на комплексному розвитку показників науково обгрунтованої економічної стратегії еволюції всієї організації з переважанням питань культури, соціальної структури, організаційного клімату, з одного боку, і фактором міжособистісних відносин, спрямована на отримання прибутку кожною такою одиницею на основі розвитку власних бюджетів, з іншого боку. Для К. о. ф. важливим є стиль управління, знання критеріїв досягнення стратегічних і тактичних цілей, спосіб працевлаштування, система заохочень і покарань, шляхи передбачення й уникнення конфліктів, культура в окремих підрозділах (субкультура), колективне обговорення шляхів вирішення проблем тощо.
